Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.06.2015 00:42Вірш
 
00000
Без обмежень
© М Котик

Непотрібне

М Котик
Опубліковано 21.06.2015 / 29627

***** 

 

Небо синє, як льон 

Гнало хмар думок,  

Я гадав це був сон 

Й наробив помилок. 

Не простив їх час,  

Відплатить обіцяв,  

Так шкода, й за нас 

Він завісу зірвав. 

 

Море, чесно, мов шовк,  

Забрало печаль,  

І щоб не знайшов 

Сховало у даль. 

Якби хтось відкопав,  

Хіба б щось змінив? 

Лиш печаль прочитав,  

Загубився й остив. 

 

Ніч тиха на дні,  

Украла слова. 

Все втопила в вісні,  

Мрії в місяць вплела... 

 

 

****** 

 

 

Пастельна осінь, ти прекрасна,  

Вишневим листям ріжеш душу; 

І в неї дивишся безстрастно,  

Знову серце сумом мучиш. 

Дощем оплакуєш Старі мости- 

Вони ж украдені із моїх снів,  

Лелеки будуть їх нести,  

Відлітаючи в чужі краї. 

 

Ти палиш зелень із дерев,  

На землю валиш з крони. 

Їх робиш мрією марев,  

Знімаєш з королів корони. 

Ти сум очей залишила в озерах,  

Й сльози пролила дощем. 

Розлила їх в джерелах,  

І в каплях над плющем. 

Збирала росами їх із землі,  

І повертала у річки; 

Для тебе ж, ткачики малі,  

Хустку з срібла сткали павучки. 

 

Туман і дощ ти підкорила,  

Барви крон старих лісів. 

Та серцю милий ти мені лишила,  

Пташиний кришталевий спів. 

Ним затравлю нещасну душу,  

Із листям сумом поділюсь. 

І на асфальті крейдою напишу,  

Дорогі слова комусь. 

 

 

***** 

 

Подих мрії трепет серця,  

Ховаєш так добре. 

Як промінчик, тримаєш в руці 

Й кидаєш в море. 

Бажання замовиш, будеш чекати; 

Поки пісок знову хвиля змиває,  

Мріятимеш безтурботно літати. 

 

Летіти до сонця, щоб крила спалити,  

Впасти до долу 

і знову злетіти. 

Допоки сонце не спалить в золу,  

Так хочеться жити тобі на краю. 

Постійно ходити по тонкій межі,  

Й дивитись крізь пальці на нову зорю. 

На вістрі спокою душі… 

 

За морем в безладді ж,  

Хтось зірку шукає; 

Чого він заради 

По хвилям блукає? 

Може без сил в лютий шторм 

Він засне серед хвиль,  

За кермом... 

До берегу ще кілька миль. 

 

Засне і знайде зі сну принесе,  

Ще сонний на берег,  

Й тобі віднесе. 

Аби, зберіг його оберіг,  

Щоб хвиля на скелі 

Судно не впустила,  

І йому до оселі 

Допливти, дала сили. 

А море бездонно страждає: 

На його страждання скелям начхати. 

Хай злиться піною вода,  

Та за секунди камінь не зламає течія. 

Вона роками сточить цей граніт,  

Тоді залишитьсься одна,  

Біситись в обріях просторі. 

І стане спокоєм поволі. 

 

Хто по морю пішов- 

Темряви не збоявсь. 

Що в житті він знайшов 

Й кому, що обіцяв? 

 

***** 

 

Цей час убиває все,  

Нічого, лиш біль несе. 

Зробивши крок назад,  

Вперед доведеться п`ять. 

На шляху все рве до тла,  

За ним все доїдає мгла. 

Йому не потрібні причини,  

Життя по останній хвилині. 

 

Цей час непідвладний нам,  

Ми ж все віддаємо снам. 

Нам підвладна лиш мить,  

Минулого нам не змінить. 

Розтануть міста і зникнуть мости,  

Що цьому часу ми принесли? 

А він, завдає лише ран,  

Лишається йти через біль на таран. 

 

***** 

 

Слова гіркі на смак,  

Як отрута діють так. 

Повільно, як вода змиває все,  

Й душевний біль несе. 

Минають дні і ночі йдуть: 

Шрамами частково лиш візьмуть. 

Минуло багато сотень днів,  

Але час не стер цих слів. 

Слова, як полинь гіркі,  

Як і вчора несуть біль мені;  

Й не хочуть йти кудись. 

Між ними я, їх темний ліс. 

Тож як позбутись вас? 

Чому не захопив вас невблаганний час? 

Та розумієте лише одні. 

Сидите у спогадах на дні. 

І тугу наганяєте мені. 

 

 

***** 

 

Обрій знову заіскриться 

В келисі сухим вином; 

І по небу розільється,  

Теплим і солодким сном. 

Чуєш, ходить дрімота,  

Трепетно і без турбот; 

Цілує ніжно так в вуста,  

І лягає в межі нот. 

Зашепоче за вікном 

Листя, про зорі; 

Поклекоче з цвіркуном 

Й засне все поволі. 

Годинник маятний не спить,  

Годинами рахує час; 

Можливо він зупинить мить,  

В цей вечір і лише для нас. 

 

***** 

 

Небо сумом сірим оповите,  

Шуминь дощем в твоїй душі; 

Воно як ти в собі закрите,  

Твої думки тобі ж чужі. 

Навколо люди тихо так,  

Ідуть та ріжуть шум води. 

Витає дим - ванілі смак,  

Навколо сигарет сліди. 

Зупинка вже давно пуста,  

І доведеться написать,  

Щоб зрозуміть, іще листа. 

 

Сподіваюсь зможеш зрозуміти,  

Вночі тихенько, коли вітер виє,  

Чому сижу біля вікна; 

А, там далеко ніч німіє,  

Вона можливо теж одна. 

Я повернуся, може завтра; 

Лише чекай... 

 

****** 

 

Сонця подих теплий, винний,  

Зранку паморозь будив; 

Й упав на землю лист осінній,  

З собою крапельку роси спустив. 

Він загубив своє кохання,  

І розчарований в траві поник; 

Без захвату зустрів світання,  

Немов до нього вчора звик. 

 

Десь там сумний безсилий дуб,  

Над озером мов марою повис. 

І над водою сивий чуб,  

Похмуро опустив униз; 

Йому не миле вітру шепотіння,  

Подих трав з старих дібров. 

Всихає швидко так коріння; 

Холоне тихо в жилах кров. 

 

Душі холодні кроки ходять,  

У темноті вони одні; 

А поміж лісу поряд бродять,  

Такі ж, як ти немов у сні. 

 

***** 

 

 

Будуються знову міражі міцні,  

І я немов пливу у сні,  

Прекрасні видіння присніться знов мені. 

Що зробити мені, щоб не прокинутись,  

Впасти у вас і нестись? 

По нестримним порогах кудись. 

Та як туман зникає вранці,  

Тікаєте немов скитанці; 

Лишаючи повітря у руці. 

 

Та знову ввечері ви приснитеся мені; 

І знову я пливу у сні,  

Серед хмар у вишині. 

Прекрасні, незламні вкорінились в душі,  

І з кожним разом невмирущі,  

Ви зі мною лишаєтесь одні в тиші. 

І так вбиваєте повільно,  

Здається сам того я хочу сильно. 

До долу падаю невільно. 

 

 

Сон 

 

Нам снився сон, летіли кулі,  

І нас, на небі вже не чули. 

 

Земля у попелі стонала,  

свинцевою росою на траві; 

Вона спинитися благала,  

до поки ми іще живі. 

Довкола ріки повні крові,  

А від дерев пожовклі крони 

 

Руїни, гарь і згаслі душі,  

Та це все сон, і я проснуся! 

По лікті крові й знов несуся. 

По втомленій кривавій суші,  

У бій трахею рвати ворогам; 

Відчути смак людської крові. 

Всадити кулю напоготові,  

Кому у бій, якщо не нам? 

 

На небі досі нас не чують. 

Не хочуть бачити і чути. 

А нам, немов того й хотіли; 

Та чи це наші діти заслужили... 

 

Високі гори повні трупів,  

Назад ніхто з нас не відступить; 

А хто відступить тих лінчують. 

Ні крок назад. Нові рекрути- 

За нами діти. 

Час не дає нам постаріти,  

Молодим лишається сивіти. 

 

Та це все сон я проснувся, 

По горло в крові й знов несуся. 

 

(2007-2009) 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.06.2015 Поезії / Вірш
Три Не
21.06.2015 Поезії / Вірш
Тисячу мертвих вікон
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Костенюк / Вірш
Візники каміння
03.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Філософський вірш
Взаємопроникнення
03.12.2016 © Дністран Оксана / Філософський вірш
Я просила снігу у зими
03.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Вшануємо жінку
03.12.2016 © Кучерук Наталія Василівна / Вірш
Природа - й модельєр, й дизайнер геніальні...
Вірш
21.06.2015 © Світлана Нестерівська Індіго Лана
Дзвони… Дзвони… «На коліна! Ангели – у бій!»
21.06.2015
Непотрібне
20.06.2015 © Двірний Сергій
Уява у-я-в
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 52  Коментарів:
Тематика: Поезії, Вірш
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
03.05.2011 © Наталі
10.12.2010 © Катерина Перелісна
16.11.2013 © ЗБІРКА ПОЕЗІЙ
14.09.2011 © Ілля Герасюта
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди