В твоїй і моїй пустелі
розлука
В твоїй і моїй пустелі
Давно вже не квітнуть мальви.
Думки в голові невеселі,
Щось губи шепочуть спраглі…
Твоя і моя надія
На різних кінцях планети.
Пісок тут засипав мрії,
А вітер доносить: «Де ти?»
До тебе мені не добігти,
Хоч ноги до крові збиваю.
І янголи, й привиди свідки –
Ми втрапили в пекло із Раю.
Лиш згаяли час свій найкращий,
Сміливо обрав ти тортури.
І камінь на грудях все важчий,
І вищими зводяться мури…
Ми поруч – повітря палає,
Окремо – страшенна мука.
Нехай же тебе сховає
Від мене оця розлука…
