25.06.2015 09:13
для всіх
116
    
  - | -  
 © Бойчук Роман

ТІСНО...

ТІСНО...

Стіни постійні, пусті і на́чисто білі, 

Білу тримають, по центру із люстрою, стелю.

Тісно мені... За вікном, там - дерев заметілі...

Вірю весні й хочу бути я вітром із нею.


Тісно насправді душі у схованім тілі.

Очі розплющені в навстіж відчинений простір.

Мов у дзеркалах відбились відтінки і тіні -

Діва-весна завітала у погляд мій в гості.


Вітер я, вільний, зриваю цілунки-пелюстки;

Замкнутий білого простір облишив позаду.

Звичне, постійне - ущент розбиваю на друзки.

Сам собі свято і будень, і правда і зрада...


Постать весни у сім вірші - незвідане, нове;

На́чисто біла кімната із часом сіріє.

Стереотипів і комплексів скиньмо окови...

В жменях - синиці, в руках - журавлі: наші мрії.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.06.2015 10:47  Максимів Галина => © 

Чудова поезія! Мені дуже сподобалось....