Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.06.2015 12:22Нарис
Війна 2014 Україна  
40000
З дозволу батьків
© Арсеній Троян

На краю

Арсеній Троян
Опубліковано 26.06.2015 / 29699

Я та Іван Франко цілий день лазимо покинутими бетонними конструкціями. Складно сказати, що це таке: можливо, колись тут була забудова, а тепер її покинули на радість природі. Та пофіг. Головне, що Іван Франко зі мною: у своїй улюбленій фірмовій футболці з Барабашова «Abubas» він хвацько стрибає з конструкції на конструкцію, міцно чіпляється пальцями за бетонні виступи, хекає, хукає. «Хел є, біч! Давай за мнов», — вигукує він, долаючи чергову перешкоду. Я за ним, але стрибаю обережно, проте мої пальці також чіпкі. До речі, Іван Франко — паркурщик.

Вечоріє. Велике сонце сідає за житловий масив, який мріє на обрії. Ми потомлені сидимо на ще теплому бетоні.

— Скоро настане ніч, — кажу я.

— Да ладно? — вирячує на мене очі Іван Франко так, неначе я говорю щось неймовірне, а потім дивиться на сонце. — Ну що, пора!

І ми підвелись. Сонце світило нам у спини, було ще достатньо спекотно. «Чи не варто ще почекати?», — промайнуло, а потім ще: «Добре, що Іван Франко зі мною».

Коли вже добряче сутеніє, підходимо до річки. Вода розступається, а на її місці утворюється глибочезне урвище. Я мимоволі роблю крок назад, бо земля під ногами двигтить, в урвище летять шматки землі, бетону, а Іван Франко стоїть незворушно на своїх добре натренованих ногах і хрускає пальцями в нових печатках для воркаута.

— У нас є два виходи, — зично говорить Іван Франко, перекрикуючи шум землі, що двигтить. — Або повернутись і кожного дня ламати собі по пальцю, або тут і зараз перестрибнути це урвище. Що вибереш?

Я зробив невеличкий крок і зазирнув в урвище. Воно глибшало з кожної секундою, і вже скоро я різко відсахнувся — в обличчя вдарило нестерпним жаром. Урвище досягло центру Землі.

— Ну що, так і будемо стояти? — вигукнув Іван Франко, але, побачивши, що я завмер, як укопаний, зневажливо сплюнув. — Ссикло!

І він, розігнавшись, щось вигукуючи, підбіг до краю урвища і стрибнув. Уже в польоті я побачив його перекошене від страху і жару обличчя, а сам Іван Франко — уже не паркурщик, а солдат, у неймовірно важких обладунках. Звичайно, надзвичайно мало шансів, що він досягне протилежного краю, але він летить, виставляючи наперед пружні пальці, аби вчепитись в землю і більше її не відпускати, хоча та двигтить, і розлом тут ні до чого, бо поряд працюють сотні артилерійських установок, які гатять кожної секунди, збурюючи землю і розриваючи бетонні блокпости, їх б’ють снаряди, а з неба падають спалені автівки, гелікоптери, вантажівки з напіврозкладеними тілами і навіть цілі будинки, де досі знаходять люди, вони кричать і благають про допомогу, але всі зникають у нестерпному жарі урвища.

Я — на краю.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
30.05.2015 Проза / Есе
Ах, ах, ці випускні...
15.07.2015 Проза / Есе
Коли Україна заживе нормально
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Нарис Війна 2014 Україна
09.03.2016 © Олена Яворова
Два світи
26.06.2015
На краю
24.11.2014
Шинна галявина
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 96  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.06.2015 14:27  Суворий для © ... 

Може хтось ще досі й вважає, що колись землю охопить війна машин проти людства, але честолюбиві карлики навряд чи дадуть можливість дотягнути до тих жахливих часів...

 26.06.2015 12:29  Каранда Галина для © ... 

дуже сподобалося. найпершими героями стають шибайголови... але й розсудливість не рятує від урвища війни... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
05.04.2012 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
07.02.2014 © Суворий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди