Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.06.2015 11:02Оповідання
Про життя  
30000
Без обмежень
© Лідка

Огірок

Для тих хто вміє читати

Лідка
Опубліковано 27.06.2015 / 29714

Страшенно палюче сонце вбивало промінням, ніби мечем зелень села. Люди поховались в холодки, хтось кис у річці, інші сиділи в прохолодних домівках. Із землі на городах випаровувалась остання волога, як в пустелі Сахара. А в Галини, бувшої продавчині магазину, було вже вибрано пів городу картоплі. І зараз вона лазила по ділянці рачки і паличкою перепорпувала землю, сонце безжально шкварило її спину і руки, але вона звикла до цього - Галя розуміла, що крім неї та її єдиної кровиночки ніхто більше не вибере город, не такі зараз люди, думала жінка, всі злі, вони думають тільки про себе, може б по-філософськи жінка дійшла до якихось своїх умовиводів, як раптом побачила, що її син пропустив цілий корчик картоплі.

–Ігорчику, сина, а ну йди сюди до мене. Галя підняла голову й глянула на хлопця з під лоба – тут не викопав! – жінка почала порпатись паличкою вямці і товкти нею по кожній картоплинці, ніби вчителька указкою в школі показує якусь табличку дітям. – Ого, яка велика! Дивись мені, а то получиш!-і легенько вдарила ногу парубка, який вже почав закопувати лопату в землю.

–Все! – Ігор викопав корч і глянув на скуцьорблену маму.– Викопав!– Посунув на інший кінець городу. Велике тіло не витримувало спеки, з голови лився піт, він тік по обличчі чоловіка, а ноги взагалі пекли вогнем: «Якби ж мама дозволила скинути шкарпетки – думав Ігор – було б легше, а так не можна… Коли вже той обід, а потім вечеря, так хочеться доїсти ковбасу, цукерки. А скільки обідів ще і скільки вечерь? За два тижні, плюс свіжий хліб з магазину - в роті виник приємний присмак свіжого хліба».Їжа була єдиною втіхою хлопця, тільки коли він їв перед телевізором, який показував два канали, він відчував задоволення від життя, воно було хоч і швидке зате кожен день, і зараз Ігорчик рахував скільки обідів, вечерь та сніданків, свіжого хліба чекає на нього. Від цього всередині виникало відчуття спокою. Посеред пустелі городів по межі, здалека рухались дві крапочк - одна була синя, а інша зелена. Мати з сином не звертали уваги, але «крапочки» збільшувалися і було видно, що це йшло дві гарних дівчинки. Стрункі, довгоногі, коли вони підійшли ближче, Ігор почув запах парфумів і в нього на секунду запаморочилось в голові.

–Добрий день, тітко Галю – промовила одна з дівчат, та що була в зеленому, голос її був знайомий, але невже це та мала Танька, яка завжди дразнила мене і навіть колись кидалась кісточками з сливок. Хлопець стояв розчервонілий, як помідор, і не вірив своїм очам, які на опецькуватому обличчі виділялись, ніби дві рисочки у китайця. Танька? Вона стала така гарна… Струнка, з великими очима, сукня вдало підкреслювала всі тонкощі її фігури. І тут вона привіталась… Вона пам’ятає його ім’я й так дивно подивилась на мене, щось пробелькотала подружці й обоє дівчат захіхікали.

-Ну все сина, пішли обідати там ковбаска є, води солодкої купила на пошті Ігор й досі не міг зрушити з місця, тримаючи в руках лопату він бачив перед своїми очима образ Тані.

- Ти йдеш? - мати пнула Ігоря палицею і той стрепенувся від кольки

- Йду, йду...

І вони разом почапали до хати. Зігнута від роботи Галина і кремезнийопецьок Ігорчик, якого з малих літ прозвали Огірком за наголос у слові, який так невдало вимовляла його мати.Підійшовши до хати, Галя відчинила двері і звіди вибіг Мурко, в зубах він ніс останню ковбасу, яка залишала жирний слід від олії. Банка в якій вона стояла розбилась. Все в сінях було вимащено олією, холодильник хоч і був у Галини та все ж вона ним не користувалась, жер світла багато, а банка золією - гарний сховок(гарна схованка) для ковбаси, тільки цього разу кошак був спритніший і добрався першим до останнього м’ясного смаколика. В хлопця тьохнуло в грудях, адже це була остання ковбаса і вона мала принести йому масу задоволення, а тепер її не стало… Чоловік розізлився на кота і в ту ж мить кинувся навздогін тварині. Муркові було важко бігти - палиця телімпалась між лапами й заважала. Ще мить і парубок таки вхопив кота - останній аж запищав від болю.

-Кляте створіння! От ти і попався! Чоловік почав душити котячу шию. Він не помітив, коли біг, що опинився на сусідкому городі - Ігоря просто переповнювала ненависть, ось-ось вінвідправить його в котячий рай.

-Ку-ку - почувся тоненький голос за спиною. Від несподіванки хлопець випустив кота, а здобуту ковбасу сховав за спину.

- О, Танька, це ти? Чого ти тут ходиш? - він знов вловив її запах, від якогоприємно залоскотало в носі.

- Це ти скажи, чого бігаєш по наших грядках? Ти ж потоптав всю цибулю! Ігор оглянувся і побачив, що стоїть на грядці, а від цибулі залишились тільки чубчики. Від зніяковіння Ігор зашарівся, він давно ні з ким не розмовляв, тим паче з дівчинкою. Її очі посміхалися, на обличчі була помітна легка злість. Раптово хлопцеві стало погано, він уявив на мить, як мама буде кричати за його витівку з очей покотилися сльози…Таня не повірила своїм очам! Перед нею стояв дорослий чолов"яга з брудною ковбасою в руках, а з його очей капали сльози. Спочатку вона здивувалась, потім їй стало смішно дивитись на кремезне товсте тіло і дитячий вираз обличчя. Дівчина ледь стримуючи сміх сказала:

- Годі. Скажу бабусі, що це сусідський ротвейлер порився тут, ти тількисліди свої замети. Добре?

Ігор ствердно кивнув головою, відчуваючи, що тягар вини впав з плеч. Впав наколіна й почав замітати сліди. Таня йшла стежкою по межі й думала про Насінника - саме сьогодні вона дізналася, що так на нього кажуть всісусіди, через те, що він вже старий парубок, стара дитина. Але її турбувала ще

одна думка - ось вже й воля, а грошей на розваги нема. Бабуся не дасть кошти на гульки, бо все це вона називає двома словами «Чортові клубки», а сидіти на лавочці під горіхом і лузгати насіння, вже точно не для подруг.

- Ну? Чого гавкав Дружок? - спитала Марішка, яка лежала в гамаку між двома яблунями.

- Цей ідіот заліз в город, кота душив, я врятувала кицю. Коли почала йому щось казати, він розплакався. Уявляєш? Дівчата голосно засміялися. Таня відчула в собі дивне відчуття влади над цим хлопцем. Вечоріло. Сонце прибирало свої гарячі руки від землі. Марішка солодко спала в гамаку, Таня дивилась на її безтурботний сон, а в голові знов виникали думки про гроші - де їх взяти? Пиво, сигаретки і безлімітка на телефоні діє останній день.

- Таня, а ну йди сюди - з кухні почувся голос бабусі – в мене варення вариться не можу покинути, біжи но по корову. «А, Боже, як вона мене замучила - подумала дівчина – цілий день мила банки

на цей джем - 30 штук(манікюр 30 хвилин «коту під хвіст») тепер ще йди на дивакуватий місток, де ціла купа сільських витріщак будуть дивитись на тебе, говорити про тебе й чекати корів. Але перечити бабусі онучка не хотіла бо пообіцяла мамі. В тихому плесі води відображався круглий та повновидий образ Ігоря. Тільки тут, на самоті, мама не діставала його проханнями та криками, а

дітлахи таким в"їдливим прізвиськом. Чоловік сидів на човні, який був прив"язаний до верби на березі й думав, що сьогодні він бачив і чув. Танькин погляд ніяк не вилазив в нього з голови, зелені, ніби річкова вода очі, раз по раз виринали в його уяві, погляд змущував голосно калатати

серце. Це перший раз, коли його пожаліли. Раніше, думав хлопець, мені ніхто і ніколи таке не робив, всі тільки знущались - спочатку у школі обзивали товстуном, а тепер Насінником чи Огірком - від цих слів йому ставало боляче.Чому ніхто, крім сусідки Валі його не похвалить? Він же такий хороший, ну і що з того, що виріс з мамою і все життя провів біля неї. Навчання не любив, бо в школі ніхто не хвалив його, так часто, як це робила вдома матір. Вчителі лише вимагали порядку в зошитах і якихось відповідей на запитання, які в житті хлопця не мали змісту, а мама часто називала школу «Гадюшником»… Тут ніс вловив запах найзапашніших парфумів. Хтось наблизився до хлопця й нахилився до його обличчя.

- Приборкувач котів!

- Ти? - Ігор ледве не звалився у воду... Це була Таня...

- Чого ти тут?

- Бабуся по корову відправила, на містку нудно от і вирішила прогулятись.Тут гарно…

- Завжди тут, коли чекаю Марту - парубок втупився очима у борт човна в нього не виходило глянути на дівчинку якби він не старався. Йому було ніяково і приємно. Дівчина й собі сіла в човен й вмостилась навпроти Огріка, але він бачив тільки її капці на ногах. Від ніяковіння пересохло у роті.

- Приходь сьогодні до нас - з Марішкою познайомися, це моя подруга. Чекаємо на тебе в садку. Прийдеш? Ігор тільки ствердно кивнув головою.

- Все. Біжу. Зірка йде - дівчинка швиденько побігла до корови, яка вже встигла зачапати в город, що був поруч з дорогою. Ігорчик йшов ніби в трансі. Чув її голос, бачив очі, думав про те, що його ніколи не запрошували в садок…

- Сина, Ігорчику, а ну жени її швидше! - крикнула мама, що вже була готова

доїти Марту(синя хустка, стільчик в руках). Хлопець хльоснув тварину палицею - та швидко зайшла у хлів. Ігор зайшов у веранду і почув запах олії, який до цього часу переповнювавзахаращене різним сміттям приміщення: калоші, мамині капці і якісь шкарпетки в пилюці валялись просто на підлозі. Хлопець так задумався про сьогоднішній вечір, навіть не дивився, куди ступають його величезні ноги - чалапнув прямо в якусь каструльку з помиями і вони вились йому на ногу. Хлопець зняв мокру шкарпетку й кинув її на підлогу. Зайшов в темні й вузькі сіни, в яких сирість була навіть на ручках дверей - вони були вогкими. Парубок швидко попрямував в свою кімнату. Крізь малесенькі вікна, які були завішані брудними фіранками, світло майже не пробивалось - скрізь були розкидані фантики від цукерок та шоколадок, вся постіль була всипана крихтами хліба та печива, хлопець завалився на брудну й заялозяну подушку. Закрив очі. Перед ним була вона. ЇЇ розповідь не виходила в нього з голови, а ще розуміння, що він єдиний може допомогти врятувати її. Ігор почав думати, як тихо й непомітно забрати гроші з маминої схованки. Вона ховала їх у себе під матрацом і ввечері лежала на ліжку й дивилась у вікно, або читала газету, а грошей там було багато. "Всі брати не стану візьму частину" - і тут хлопцеві прийшла в голову ідея випустити свиню з обори. Мама почує, що вона лазить на подвір’ї, вибіжить, а поки буде заганяти він і залізе в схованку з грошима. Через три хвилини Ігор пеньками випхав свиню з обори й швидко сховався за хату. Свин неквапливо поліз до тину на якому висіли ганчірки і почав їх стягувати - тин був біля вікна Галі, яка лежала в своїй кімнаті й дивилась на небо. Жінка почула хрускіт тину, зірвалась з місця і побачивши хряка, який дожовував її ретузи вибігла на подвір’я і почала кликати сина на допомогу - вона вчепилась за ту частину штанів, яка стирчала з писка твариний звала Ігрочика, а той визиркував і чекав поки мама не вихопила з горлянки свині штани, а потім почала ними гамселити куцю і та, помалу перевалюючись, попрямувала до обори. В парубка серце випадало з грудей, коли рився під матрацом й шукав вузлик, навіть, не дивися скільки грошей зміг витягти зі зховку... Швидко заховав мамин скарб і втік у свою кімнату. Хлопець переживав - в душі він відчував біль, бо це ж не його гроші, мати рано чи пізно дізнається, але до того часу він щось придумає, а зараз треба було вдягатись. Відчинив дверцята старої шафи, які вже припали пилом і почав вигортати одяг. Мама часто купувала синові одежу, здебільшого сорочки в клітинку та чорні спортивні штани, але в Ігоря була й святкова, хоча її, як варіант він зразу відкинув, бо ж мама буде питати куди він зібрався, вдягнув улюблену сорочку в червону клітинку і нові спортивні штани, довго зачісував перед дзеркалом волосся (треба було прикрити лисину), яка так виділялася на голові, як виходив з дому налив на голову одеколону. Іго пішов межею у сусідський садок.Марішка розплющила очі від того, що біля неї закукурікав півень. О, село це рай: ні зайвих звуків гамірних людей та машин - все в єдиному -природа та людина. Вечоріло. Тіні збільшувались, а ще хотілося пригод, нових відчуттів, дівчина вже уявляла, як буде сьогодні виділятись серед селючок в задрипаних платтях по сорок гривень і всі місцеві красунчики повитріщають очі від Марішкиної краси. Замріяна дівчина не помітила, як до неї підібралась Таня.

- Пах - Марішка аж підскочила - Не розслабляйся мала, зараз до нас прийде Насінничьок! Таня сіла навпроти подружки, в руках тримала якийсь листочок, перебирала його пальцями.

- Це той переляк з городу?-спитала Марішка.

Таня ствердно кивнула головою.

-Чого це він має прийти?

-Піде з нами в клюб.

-Ти здуріла? - Марішка витріщила очі - ми ж не мали туди йти! Ти не хочеш погуляти нормально?

- Хочу, але в нас нема грошей для повного відриву, тому я знайшла спонсора.

- Стоп. Це той переляк - городній? – згадка про Ігоря викликала в Марішки легку посмішку на обличчі

- Він.

- І куди ми з ним підемо чи поїдемо? Він же лох! - От і розведемо – Таня єхидно усміхнуласьі примружила очі- і взагалі в нього на лобі написано: «В мене є гроші», тому чому б не скористатись

ними. І Тут дівчина побачила, що до них по межі підходить кремезна постать Ігоря, а ще почула запах одеколону, від якого крутило в носі і хотілося чхнути. Волосся на його голові було зачесане набік, в очах світились дивнівогники. "Ще ніколи раніше" - думав Ігор - "не відчував стільки тепла, знав, що на все готовий заради неї. От і зараз мені навіть не віриться, що ми йдемо разом з нею в клуб на концерт, я вдягнувся в найкращу одежу, і грошей приніс, зрештою чому я не можу допомогти моїй коханій дівчині". Марішка й Таня збиралися в клуб. У бабусиній хаті пахло борщем... Останні промінчики сонця пробивались крізь шибки, все навкруги прощалось вже з минулим днем. Дівчата крутились біля дзеркала, яке було вмонтоване у шафу.

-О, Таня, що ти йому наговорила - спитала Марішка і широко витріщила очі йрозняла рота.

-Я, що пам"ятаю? - дівчата разом гучно заміялися - пішла по Зірку, бачу він сидить, а в нього на лобі написано, що подобаюсь я йому. Питаю: «Грошіє?», він: «Є». Кажу: "Принось їх у садок" - він згодився. Але Танька недоговорила, насправді, коли Огірок сидів на човні, вона, після того як сіла біля нього і взяла за руку, сказала, що смертельно хвора і хоче провести свої останні дні в радості якнайкраще, а оскільки всі гроші витрачені на ліки, то тепер вони з подругою тільки те й будуть робити, що сидіти в садку, а так хочеться десь піти. І Таня дуже здивувалась, що цей опецькуватий чоловік згодився. Вона відчула, що їх сьогоднішній вечір, їхня гулянка буде проплачена. В той момент вона не могла сказати Марішці, як саме Насінник згодився на добровільне віддавання грошей і тому, просто недоговорила правду. Ігор сидів на лавці біля хвіртки, його серце переповнювали біль і радість - перше, бо кохана Танька мала от-от попрощатися з життям, а з другого боку він радів, відчуваючи, що має сили врятувати її. Рипнули двері. З хатини вийшли дівчата. Нафарбовані очі, короткі сукні вдало підкреслювали фігури.

-Ну, пішли? - сказала Танька Огірку.Молоді люди вийшли на дорогу, вечір оповив все навкруги.Вулиці, хати, дерева були залиті пастельно-теплим промінням, в небі химерно переплітались рожеві хмаринки, на вулиці розливався запах хліба, любистку і сіна.

-То ми йдемо в клуб? - грайливо спитала Марішка у Тані.

- Так, бачила на зупинці оголошення, що сьогодні там концерт – Таня підморгнула Марішці, щоб та глянула на Огірка. Дівчина ще ніколи не бачила такого обличчя - воно зашарілось і покрилось білими плямами, від хвилювання стікали річки поту, вся сорочка була мокра, особливо виділялась спина. «Такого щастя я ніколи не відчував. Йду зараз по селі з найгарнішою дівчиною. Серце виривається з грудей, так хочеться обійняти Таню, бо вона то ангел неземної краси. Трійця підходила до вибіленого вапном приміщення, навколо нього цементні плити, з яких стирчала трава, як рідка борідка, при вході росла однобока ялинка, біля якої стояла купка бабусьок років по шістдесят. Всі були закутані в однакові хустинки яскравих кольорів, жваво про щось розмовляли.

Враз замовкли, як тільки побачили нове обличчя Марішки й почали шептатись між собою, хто ж є ця невідома особа? Коли Ігор з дівчатами проходили біля ялинки, всі бабусі здивовано витріщили очі, за спинами було чути шепіт. Дівчата з насінником зайшли в клуб, але Ігор чув, як мамина подруга, тітка Женя сказала:

-Ти диви - Огірок! Як це він виліз за ворота? А дівчата які гарні… Більше хлопець не встиг почути бо переступив поріг клубу і різкий запах вологості вдарив йому в ніс - у приміщенні було вогко й чути погрібником, на вікнах красувалися штучні троянди у плетених з соломи кошичках, на стінах

висіли картини із зображенням партизанів - на першій останні їли кашу й були найщасливіші на іншій картині ці ж партизани вже кудись рачки повзли в окопі. На сцені артисти, акуратно вдягнені в білі сорочки й краватки, завершували встановлення свого обладнання. Хтось смикнув Ігоря за сорочку:

-Ви знаєте, що таке душа? - це була жіночка в косинці і довгому платті, в руках якої були книжечки.

-Знаю, знаю - буркнув опецьок - не дослухавши жінку, яка вже збиралась тицьнути йому в руки брошурку. Хлопець поспішив за дівчатами, які всілися майже в центрі залу. Весь люд, що був у клубі періодично зиркав на красунь, а ті знаючи це, хіхікали й розмовляли про шампунь, час від часу крутили головами. Ігор сів біля Тетяни, але дивився на сцену і помітив, щона балці, до якої чіплялась завіса, росли руді гриби трутовики, які добре виділялися на синьому фоні. Погасло світло. Всі розмістились на своїх місцях. На сцену вийшла квадратна завклубша.

- Дорогі односельчани! Сьогодні, коли грошей в бюджет взагалі не виділяється, коли село занепадає, ці люди люб"язно згодились заспівати для нас свої пісні. Зустрічайте! Гурт «Божий світ»! Всі дружно заплескали в долоні. Зі сцени пролунало: «Ти дав нам все живе…» Дивна музика заповнила зал б/к. Ігор взагалі рідко слухав музику, тому він прислухався до кожної нотки, почуття щастя заповняло все навкруги - Таня, він, пісні.

- І настане новий день для нас і світло святого духа заповнить нас – дивні чоловіки продовжували співати, коли соліст підіймав руки вгору те саме робила завклубша. Інші жінки повитріщали очі й розуміли, що ці, так звані, артисти зовсім не ті за кого себе видають. Таня знала, що зараз єдиний шанс видурити гроші. Вона поставила свою руку хлопцеві на коліно. Ігор аж здригнувся, грала сумна пісня, танькині губи максимально близько приблизились до вуха Ігоря.

- Приніс?

Хлопець кивнув.

- Давай - продовжувала шептати Таня.

Ігор швидко намацав гроші в кишені й тицьнув їх у руку дівчині. Пісня скінчилась. Ніхто не аплодував - музиканти залишили сцену, соліст почавпромову про те, що сільська церква, батюшка та певчі то посланці диявола...З залу хтось крикнув: « Лупи штундів!!!!» На сцену вискочив місцевий

Забіяка Володька - він любив битися і тому перший ринув у бій, музиканти-штундихотіли тікати, але іншого виходу крім головного не було. У темномуприміщенні почалась бійка. Ігор так злякався - він бачив бійки тільки по телевізору, а тепер, коли всі матюкались і товкли мордяки, хлопець просто впав на коліна між стільцями і рачки повз до виходу. Аж раптом, хлопець відчув різкий біль і дзвін у вусі, хтось зарядив ногою йому в голову. Ігор не припиняв лізти, але з очей в нього капали сльози, хотілося швидше добратися додому. Ігор мчав щодуху - ще ніколи він так швидко не бігав. Не відчуваючи ніг, він гнався городами, пару разів падав у землю, підіймався. Ось він побачив тінь знайомої вишні і будку пса Лорда, який мирно спав. Ігор захеканий впав на межу… З нього парувало, як з хліва взимку. Перевівши дух, хлопчина піднявся і потупцював до кухні - після вечірніх пригод у нього розігрався апетит.

- Маріш, диви п’ятсот, куди поїдимо? - Таня сунула гроші подружці прямо під ніс.

- Ого, то ми сьогодні гайнемо в місто? І там погудимо? Класно! Я так не хотіла сидіти з мухами й мойвою в цьому сільському генделику. Тань, коли ми їхали в автобусі, я бачила в райцентрі нічний клуб - звався «КоЗа» давай туди поїдемо, в тебе є номерок таксі? Таня почала шукати в мобілці номер таксі, Марішка сиділа і дивилась на зірки, які привітно моргали з неба. - Все – сказала Таня, вимкнула мобільний і поклала його в сумку.

Ігор не хотів вмикати світло на кухні і будити маму. Похапцем пробрався в кухню і намацав каструлю, що стояла на плиті і почав наминати її вміст за обидві щоки. Зайшов до своєї кімнати, обтираючись рукавом сорочки і завалився на ліжко. Довго не міг заснути і прокручував у себе в голові події вечора, який минув. На очі знов навернулись сльози, йому стало боляче, вухо напухло і було червоне, як буряк, Він не знав, що скаже мамі, як йому дивитися їй в очі. А ще Таня… "Вона залишилась сама, певно, так само тікала, як і я - думав Ігор - завтра буду заглядати в садок поки не побачу її". Ігор майже заснув, як відчинились двері, ввімкнулось світло і в кімнату зайшла мама, Обличчя її було заплакане, волосся сиве й розпатлане стирчало в усі боки. В руках був батіг, з яким Ігор пас череду, вона зі всієї сили вперіщила хлопця.

- Де гроші? Де ти лазило? Вже одинадцята?!!!! Я ж переживаю, ніч не сплю- знов почувся удар по тілу юнака.

Від переляку Ігор впав з ліжка. Так боляче йому не було ніколи, він з розпачу обійняв мамині ноги й почав плакати й просити прощення. Щось молов крізь сльози, все лице Ігоря вкрилося рожево-червоними плямами. Галя не витримала дитячих сліз, вона викинула батіг, впала на коліна, міцно прижала сина до своїх грудей. В жінки серце обливалось кров’ю, Ігор плакав, але мамині обійми заспокоїли Ігорка. Галя підняла дитину, вона розуміла, що зараз його не треба чіпати - хай заспокоюється і спить, а завтра вже все розкаже мамі.

Ранок. Приємна прохолода огортала землю свіжістю, на траві виблискувала роса, день тільки починався, вітер грався листочками дерев і бутонами квітів. Ігор вийшов на поріг, широко розкрив рота та позіхнув, з кухні було чути запах жареної картоплі, улюбленої страви хлопця. Він швидко потупцював до мами. Галина поралась біля плити, зранку вона вже встигла піти на базар і накупи Ігорку його улюблених цукерок, ковбаси та свіжого хліба. Син зайшов до кухні, к маленький хлопчик опустивши голову й сів за стіл, на якому вже було накрито.

-Ой Господи - Галя підбігла до своєї дитини, бо побачила гулю на лобі і біля вуха - що з тобою Ігорчику? Хлопець почав розповідати мамі про його вчорашні пригоди і наминатисніданок. Жінка слухала і час від часу «йойкала». А коли розповідь була завершена, Галя не сказавши ні слова пішла до сусідки по гроші, дорогою вона думала, чому її кровинка не довірилась їй спочатку? Чому вона не спинила свою дитину? А потім вирішила, що пора вже Ігорчику знайти гарну достойну дівчину, яка буде його оберігати.

Вдома 26.06.2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.06.2015 Проза / Оповідання
Інше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Про життя
08.10.2015 © Сергій Петрович Мошенський
Невірна
27.06.2015
Огірок
18.06.2015 © Георгій Грищенко
Неймовірні пригоди Шока
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 130  Коментарів: 4
Тематика: Проза, оповідання,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.06.2015 12:25  © ... для Тетяна Белімова 

Мова то так... Не судіть строго я не мовник,а хімічка)Хоча стараюсь писати виправляти, дивитись у різні довідники))) Щоб було краще) Навіть інших залучаю) Планую. Чи вийде не скажу ) 

 27.06.2015 12:21  © ... для Тетяна Белімова 

Спасибі) Як вдячна за теплі коменти, тим більше читала Вашу книжку) Тому якось соромлюсь спілкуватись) Ще раз дякую) 

 27.06.2015 12:13  Тетяна Белімова для © ... 

Сюжет - продуманим. Телефон виправив на свій розсуд. Сподобався Ваш твір)) 

 27.06.2015 12:08  Тетяна Белімова для © ... 

Ваше оповідання викликало багато думок. Теми - не одна - є такими, що спонукають до роздумів. Окремо хочу відзначити Ваш талант до гумористичних описів. Засіб контрастного зіставлення головних героїв також видався вдалим, сюжет - програмним.
Як на мене, фінал трохи змазаний. Що сталося з дівчатами, чи бунт огірка подолано остаточно? Може, Ви плануєте продовження?
І мова - тут роботи. Треба перечитувати і правити.
Успіху!  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
07.02.2014 © Суворий
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
22.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди