Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.06.2015 16:20Вірш
 
10000
Без обмежень
© Двірний Сергій

МАШИНА ЧАСУ

Двірний Сергій
Опубліковано 27.06.2015 / 29731

- Ми мало спілкуємося… злочинно мало…

- Авжеж, тату…

- Ти плачеш?

- Так… Я думала ти не помітиш…

(говоримо по Скайпу: вона в Канаді, я в Україні)

- Не плач…

- Просто, ти так це сказав…

- Все буде добре, доню!.. Тепер будемо розмовляти частіше. Наприклад, кожного понеділка, згода?

- Давай! Було б супер!..


Здавлені, лишень для себе сльози, 

мов опинився в майбутті, 

опісля смерті:

так буде плакати за мною, 

коли мене уже не буде, 

коли розділить нас не простір, 

а невблаганний час…


Авжеж, машини часу наші діти, 

що переносять нас в майбутнє, 

вертають у минуле, 

ведуть зворотній відлік смерті, 

старанними стенографістами вмирання, 

що уболіваючи за нас, пантрують нашу гибель, 

нотуючи ретельно сивину, болячки, неміч, 

похорони друзів, однокласників, колег, 

немов проґавити бояться…

дбайливо, рік за роком, витісняють із життя, 

обмежуючи ревно нашу участь:

воно вам треба? відпочиньте, любі!


Меткі хронометри батьківського забігу, 

з народження приймають нашу кров, 

ім’я, подобу, риси, маєстати, 

перебирають наші вдачі, жести, звички, 

мрії, починання, почуття, думки, 

гуртом і в роздріб, 

ліплять нас у новому поєднанні частин, 

витворюючи нас не в нас, 

в собі, – машинах часу, -

аби могли паляндрувати ними, 

крізь власну смерть, у майбуття, 

розкладом у безладі тривання, 

ладами чужо-рідних існувань, 

де за облатку твого тіла, за кров вже випиту до дна, 

заплатять стертою монетою поминок, 

дев’ять… сорок днів… півроку…

рік… три…

і все…

Так і є: живоуроджені машини часу, 

що розбирають нас на запчастини, 

як розібрали ми своїх батьків, 

колись, 

потроху, впевнено перебираючи над нами владу, 

допоки не залишиться від нас одна лиш пам’ять, 

підміна доконечна наших точок зору

їхніми -

ними в нашій шкурі.


Все людство - ця машина часу, 

вільне з’єднання очей, бажань, рук, виразів облич, 

здібностей, грудей, смаків і вдач, 

де кожен рисами перебува у всіх часах

й, воднораз, усіма часами в собі, 

так що не знати хто і де, який, від кого, 

немовби мова за одну людину, -

людей людину, -

що сама себе невтомно комбінує

в мільярдах, 

водночас, рідних і чужих подоб, 

у котрій час не котить колією -

ряхтить мов зорі у небесній сфері, 

наступність поколінь яких - сузір’я, 

довільні й зарівно умовні, 

як візерунки, 

довільного й умовного числа…


Далебі, ми не оригінальні, -

так твердять діти в нас, -

оригінал – ніде…

і скрізь –

крізь кожного і всіх, 

на віки вічні...


Одна машина ми, 

премудрий механізм, що час штампує, 

перелаштовує, модернізує, 

де кожен гвинт гуде ледь чутною журбою

за втраченим життям…

життям, яке минає…

якого не було і вже не буде…


Машина часу - генератор туги й болю, 

зубчасті передачі євхаристії батьків-дітей, 

де воскресіння передує смерті, смерть – снуванню, 

у нескінченних низках перехрещених родів, 

що одне в одного б’ючкують складовими, -

один за всіх і всі за одного, -

складаючи картини потерпання

без задуму, без плану, без мети –

паноптикум страждань і марнотратство сподівання

суто статистичного буття…


Доню, ТИ за мною плачеш?...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.06.2015 Поезії / Вірш
Нічого такого
01.07.2015 Поезії / Вірш
Число численних
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © ОлексАндра / Вірш
Тремтять дороги памороззю сизою
03.12.2016 © Маша Сладкова / Пісня
Мотопіхотна сім`я
03.12.2016 © Костенюк / Вірш
Візники каміння
03.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Філософський вірш
Взаємопроникнення
03.12.2016 © Дністран Оксана / Філософський вірш
Я просила снігу у зими
Вірш
27.06.2015 © СвітЛана
Мовчать часи урочі
27.06.2015
МАШИНА ЧАСУ
27.06.2015 © Георгій Грищенко
Місяць
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 52  Коментарів: 4
Тематика: Поезії, Вірш
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.06.2015 17:49  © ... для оксамит 

Дякую! 

 28.06.2015 16:57  оксамит для © ... 

Розумію Вас в кожному рядочку, в кожному слові... так само розділена з донькою... Підтримую Вас! Все буде добре! 

 28.06.2015 00:27  © ... для СвітЛана 

Дякую! Надзвичайно ціную Вашу думку! 

 27.06.2015 23:11  СвітЛана для © ... 

Зачіпило за живе. Взяло за душу. Текст досконалий. Такий живий, наче красивий і прозорий водоспад думок. Ви мудро пишете, Образно і задушевно. Тому чудово! І тільки так. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
03.05.2011 © Наталі
14.09.2011 © Ілля Герасюта
15.01.2009 © Микола Щасливий
10.12.2010 © Катерина Перелісна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди