Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.07.2015 13:15Лікбез
Про книгу  Про мову  Про літературу  
10000
Без обмежень
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

Словники читайте вміло!

Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Опубліковано 03.07.2015 / 29799

Ой, як спантеличують пояснювальні ремарки до слова «гукАти» в 11-томному Словнику української мови*. Процитуємо їх повністю:

1. перех. і без додатка. Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки. — Добридень, кумо! — Вовк гукає, — Гой спить, хто щастя має! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Його помітили з грузовиків і привітно замахали руками, щось почали гукати (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 46);

// перех. Голосно кликати кого-небудь. Оце в неділю збираюсь було на музики, підійду до ліси й гукаю Карпа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298); Вони починають гукати Вустимка, але він мовчить (Іван Багмут, Опов., 1959, 14);

// неперех., з інфін., із спол. Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін. Тому заманулося того, тому другого. Гукають прислужникам мерщій подавати (Панас Мирний, III, 1954, 263); Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздоганяла (Юрій Яновський, I, 1958, 351).

2. неперех., на кого, розм. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь. Німець розлютувався, гукав на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний, IV, 1955, 246); — Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було б з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Іван Франко, I, 1955, 60); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 200).

Тільки у поясненні «Голосно кликати кого-небудь» приклади наведені точно до самого тлумачення!

В усіх решти вони сумнівні, або й зовсім не відповідають поясненням. Так, якщо на самому початку першого пункту зазначається, що «гукАти» «голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки», то наведені приклади означають же не це. В обох випадках подані зразки звертання. А вони (звертання) можуть вимовлятися не завжди голосно, надто, коли візьмемо до уваги перший приклад (з вовком). Тож треба було або пояснювальний рядок змінити, скажімо, на такий: «голосно звертатися до кого-небудь», або підібрати приклади відповідно до поданого у Словнику пояснювального рядка. Хоча «голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки» ще не є «гукАнням». То є, справді, «криком» з можливими синонімічними його відтінками.

До пояснювального речення «Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін» наведені доречні приклади. Втім спантеличує слово «викрикуванням». Та не «викрикуванням» тут треба було авторам Словника написати, а «кликанням», «звертанням уваги на слова промовця», або просто «голосно пропонувати» без отого «викрикуванням», що тільки заважає правильному сприйняттю тлумачного слова.

Схожа неузгодженість є і між пояснювальним реченням «Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь» (п.2) та наведеними прикладами. Приклади точно відповідають поняттю «гукАти», але у пояснювальному реченні йдеться не зовсім про це. Треба було до слів «голосно лаяти кого-небудь…» додати слова «на відстані» або «на відстані зі значенням звертання», або взагалі цей пункт не подавати, а згадані хороші приклади навести у підходящіших місцях.

Це — щодо неточностей у словниках, зокрема й у згаданому одинадцятитомному СУМ.

Водночас багатьом авторам, надто тим, які не мають філологічної чи гуманітарної освіти, не зайве почастіше читати різні словники, зокрема синонімічні та той же СУМ в 11 томах. Нехай з критичним ставленням, та все ж і користь від нього якусь матимете. А саме…

Коли читаєш художню прозу, в якій є діалоги, полілоги, солілоги, монологи, часто можна прочитати: «… - сказав…» такий то герой. Інший герой теж «сказав» («сказала»). І так може траплятися з початку до кінця твору, інколи за деякими винятками, коли автор (на радість читачеві) зазначає, що той герой не «сказав», а промимрив, зрік, просичав, прошептав тощо.

Ось до таких характеристик і відтінків мови героїв і треба вдаватися авторам художніх творів і не експлуатувати безлике «сказав». Тому що герої, в залежності від ситуації, місця події, кількості співбесідників, психічного настрою, стану здоров’я, ступеня юродства тощо можуть не тільки «казати» («сказав», «сказала»), а виявляти, показувати свій характер, норов, звички, відтінки свого ставлення до співбесідника чи співбесідників. Тож гляньте до Словника і ви зрозумієте, що свій твір у діалогах ви можете збагатити такими синонімами до слова «сказав» як: промовив, зрік, прорік, ляпнув, бовкнув, відповів, висловився, пожалівся, розповів, порадив, звелів, наказав, підказав, загадав, запропонував, сповістив, передбачив, доніс, повідав, процідив, прошепелявив, прокартавив, прогундосив...

Багато авторів своєю любов’до слова «ходити» замучили його. Усі герої тільки те й роблять, що ходять ( з деякими незначними видозмінами цього слова: ходили, прийшли, пішли, пройшлись). До аптеки, до крамниці, до зупинки міського транспорту, за водою (у значенні руху води у річці), по воду (у значенні набрати води), красти зелений горошок на полі і груші на чужій дачі, до коханої і любимої тещі – герої «ходять». Між тим, до аптеки, ймовірніше а все, герой «побіг» або «поспішив», до крамниці - «почвалав» (може, звісно, й просто «піти», якщо така характеристика виправдана), до коханої – «як вітер гайнув», «помчався», а до тещі – «пошкандибав» (треба йти, але ж не наллє!), за зеленим горошком та чужими грушами вирішив «прогулятися». Тут краще зазирнути до синонімічних словників, хоча і звичайні словники української мови дадуть вам можливість обрати правильніше слово до того чи того речення у вашому талановитому творі.

___________
*) Словник української мови: а 11 томах. – Том 2. 1971. – Стор. 190.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.06.2015 Публіцистика / Мова та література
Яку книгу читати: паперову чи відцифровану?
19.07.2015 Проза / Оповідання
КАСЯ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
15.06.2016 © Бойчук Роман / Оголошення
Оголошено Всеукраїнський поетично-пісенний Фестиваль-конкурс...
28.02.2016 © Ольга Шнуренко / Тести
УЛЮБЛЕНІ СТРАВИ УКРАЇНЦІВ
26.02.2016 © Ольга Шнуренко / Тести
Геніальна поетеса нашого часу
25.02.2016 © Сліпокоєнко Роман / Тести
Тест на знання власної історії
25.02.2016 © Каранда Галина / Тести
Українські прислів`я
Лікбез Про літературу
03.07.2015
Словники читайте вміло!
01.03.2015 © Тетяна Белімова
Герой літературного твору
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 100  Коментарів: 4
Тематика: ЛікБез
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.07.2015 08:44  © ... для Каранда Галина 

Звісно ж, спеціально я "бліх" не шукаю. Я на них звертаю увагу, коли читаю якийсь твір. Причому, мене обурюють ті випадки, коли книга надрукована (паперова), їй присвоєний ISBN, тобто вона набула статус офіційного (легального, так би мовити) видання, і з усього видно: видана за кошти видавництва, і, значить її повинні були вичитати редакційні редактори, -- але помилок одна на одній. Буває, що автори видають свої книги за свої кошти і, щоб здешевити її друк, відмовляються від редакторських та коректорських п...

 05.07.2015 12:38  Каранда Галина для © ... 

думала над вашими словами про ловлю блох. Ніяк не можу назвати це "захоплюючим заняттям". спеціально шукати їх мені в голову не приходить. Вони зазвичай, самі в очі кидаються. І дратують. Якщо вже знаю, що в якогось автора повно помилок, то й не заглядаю. Якщо автор мені цікавий, а твір подобається, то хочеться, щоб блох не було. Тому пхаю свого носа. І сама ж думаю - ну нащо воно мені здалося, яке мені діло?? В мене колись у якомусь вірші дуже довго висіла опечатка. Вірш був непоганий, всі хвалили, але ніх...

 03.07.2015 15:14  © ... для Каранда Галина 

Я очікував, що спантеличу багатьох читачів отим своїм то читайте словники, то не читайте. Я не став детальніше розшифровувати таку свою позицію, щоб не вдатися до надто довгого тексту і певною мірою моралізаторства, якого я терпіти не можу, перш за все у собі, якщо відчуваю, що воно може трапитися.

І зараз можу повторити: читайте -- не читайте словники. Якщо це словники української мови будь-які (академічні, неакадемічні, авторські, профільні, галузеві...) приблизно до 1995 року видання, то у них з висоти с...

 03.07.2015 14:01  Каранда Галина для © ... 

з тим, що використання синонімів - суцільний позитив, не посперечаєшся.
що не так із словом "гукав", я не зрозуміла...
Читати вміло треба все, не тільки словники. От тільки спочатку Ви ставите мене як читача-не філолога перед фактом, що словники містять купу помилок, (раніше Ви взагалі порадили не зважати на все, написане в радянських словниках). А вже через пару абзаців наполегливо радите частіше до словника заглядати... я розгублююся в такій ситуації. Якщо мені один раз довели, що авторитет - то фігня, як же я потім тому авторитету повірю????????
Мені дуже цікаві Ваші публікації. Але щоразу виникає купа питань.

І ще в мене питання по тексту: хіба ходять "за водою", а не "по воду"?)))))))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди