Любить – не любить
За мотивами – Т. Белімова “Київ U.A.“
Гасло гримить, гуркоче:
- Не схаменеться злодій,
Коло порвіть порочне!
Приказка “б’є – значить любить“ –
Дуже підступна мана,
Вогнище болю та згуби,
Кривда прадавня вона.
Жінка терпляча і тиха.
Сльози гіркі проковтне,
Вибачить знов чоловіку,
Адже він “любить”, хоч б’є!
- Діти, шануємо тата,
Треба йому відпочить,
Мусить для нас працювати,
Отже – цінуйте, любіть!
Тяжко зникає, поволі
Слід побиття на лиці..,
В душах дітей захололи
Темні незмивні синці.
“Дітям не можна без тата,
Може все піде на лад?”
Тиху влаштовує страту
Зовнішньо лагідний кат.
Нишком сімейні тирани
Нищать родинне життя,
Деяким, втім, притаманне
Щось на зразок каяття…
“Він обіцяв, що не буде,
Сльози блищали в очах…”
Тільки пробачиш іуду –
Далі триватиме жах.
Жінка марніє, страждає,
Тягне буденщини віз,
Сили усі забирає
Шлях потерпання і сліз.
Приказку треба змінити,
Голосно правду скажіть:
Б’є –
Значить любить…
Бити!
Любить…
знущатися,
Бить!
Рветься терпіння струна,
Місця насиллю нема!
