06.07.2015 18:44
лише 18+
378
    
  8 | 8  
 © Оля Стасюк

Всесвіт

Всесвіт

І я збагнула:

Всесвіт - у тобі.

Ті зорі в небі, наче друзки кварцу, 

Стихії в предковічній боротьбі, 

Вогненність лави й перший дотик танцю, 


Та спраглість вуст, та сонячна лазур, 

Та чорна тінь. ті злами на зап"ясті, 

Безодня трунків, дика сила бур, 

Те срібне море, те шалене щастя.


Іде нова безодня поколінь.

Вона, говорять, цілий Всесвіт згубить...

Я ж п"ю з твоїх очей небесну синь, 

І замість серця б"юся в тебе в грудях.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.07.2015 10:20  Олесь => © 

Мені подобається ваша творчисть. У вас безумовно шьось є. Вірші примушують думати.

 07.07.2015 09:12  Тадм => © 

такий гармонійний, життєдайний і чуттєвий... чудово!

 07.07.2015 08:37  Тетяна Белімова => © 

Піднесено! Чудово!
Олю, ти б не хотіла позбутися одного "в" (останній рядок)? Там можна спокійно у першому випадку "у" вжити))

 07.07.2015 08:33  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Пристрасно!

 07.07.2015 08:19  Каранда Галина => © 

та не згублять) якщо вже ми ще не згубили, то й вони не згублять)))
(дуже сильно написано, як завжди в тебе)

 06.07.2015 20:40  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Чуттєвий всесвіт слова!