Не суди нас, Боже, строго,
Тільки милостивим будь.
Дай зіп’ятись на дорогу,
На свою скалисту путь.
Щоб по ній за кабаргою
Йти в захмарну височінь,
Де до хмар – подай рукою
Чи віршів місток прокинь.
Хоч хиткі, та все ж надійні
Слів рядки в містках міцних.
Хай між хмари легковійні
Розгойдає вітер їх.
Там, в захмарній високості
Присягнутися б змогли,
Що ні заздрості, ні злості
Ми на небо не взяли.
_______________________
Не суди нас слишком строго.
Лучше милостивым будь.
Мы найдем свою дорогу,
Нашу узкую тропу.
По скалам за кабаргою
Выйдем выше облаков.
Облака - подать рукою,
Нужен мостик из стихов.
Мы стихи построим эти
И надежны и крепки.
Их раскачивает ветер,
До того они легки.
И, шагнув на шаткий мостик,
Поклянемся только в том,
Что ни зависти, ни злости
Мы на небо не возьмем.
