Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.07.2015 00:00Есе
 
30101
Без обмежень
© Наталка Янушевич

Тачанки

Наталка Янушевич
Опубліковано 14.07.2015 / 29914

Що нового можна дізнатися в тексті під такою назвою? 

Ну, були колись візки, на які згодом почали кулемети прилаштовувати. Ну, виринають в пам’яті уривки відомостей про громадянську війну, про Нестора Махна і Чапаєва. То й що? 

А те, що у всі часи в хлопчаків – своя війна. І тачанки також свої. Хто знає, може, то саме діти й вигадали таку трохи дивну назву. 

Але не в цьому річ. Тачанки в моєму дитинстві виглядали зовсім не так. Кілька збитих докупи дощок, чотири підшипники – і болід готовий! Естетикою ніхто не переймався, головне – надійність: аби ота машинерія не розвалилася, допоки з величезним гуркотом котиться вниз нашим горбистим подвір’ям. Той звук любили тільки малолітні шумахери, решту людей він дратував. Погодьтеся, раз у раз від світанку до глибоких сутінок чути, як підшипник шкребе втомлену і вкриту виразками церу сірого асфальту не дуже приємно. До того ж, притулитися на транспорті можна лежачи на животі чи скуливши ноги. Та для хлопців то була симфонія руху, сили, напруги. Те відчуття насолоди, яке відчувають вершники, приборкавши коня, чи спортсмени перед фінішною стрічкою, дарувала невеличка купа дощок і кілька підшипників. 

- І не набридає ж їм отак-о на пузі весь день шкрябати? – дивувалися штатні під’їздні пліткарки. 

Не набридало! Бо хлопці в той момент точно в часі мандрували. Хтось був героєм громадянської війни, хтось самим Чапаєвим, а хтось долав часові умовності та й мчав тачанкою крізь Другу світову. Але вкотре за день пролітаючи двором, геть усі подумки були трохи анархістами. Чи то вітер наспівав у вуха, чи понаднормовий адреналін керував кожним, але і вдруге, і удвадцяте гуркочучи на тачанці, в поглядах хлопчисьок вирував дух свободи, яку, здавалося, вони саме зараз пробують на зуб, наче монетку з Гуляйполя. А він – повітря для звитяжців усіх часів. 

Тоді жодна ванга-пенсіонерка, зрідка з сумом промовляючи «Лиш би війни не було», не могла передбачити, що досвід з’їжджати на тачанках трансформується у цілком реальні сучасніші бойові машини, у цілком реальну війну. І навіть коли котрась казала оте «Лиш би…», то зовсім не для перестороги, а як спогад, який хочеться видихнути.  

Хто скаже, скільки було в моєму дитинстві таких дворів, де до перших морозів дітлашня влаштовувала перегони на тачанках? Хто пояснить пристрасть до воєнних забав у мирні дні? І як так виходить, що зростаючи в одному дворі, люди стають далеко не умовними ворогами? 

Скажете, то чоловіча природа – бажання захистити свою печеру від нападу чужинця? Але чомусь так сильно хочеться, щоб хлопчаки вигадували собі екстрим з хепі-ендом і ставали героями тільки мирних справ. 

2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
06.07.2015 Поезії / Ліричний вірш
День намріяв липневу спеку...
20.07.2015 Проза / Оповідання
Жиденя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
Есе
15.07.2015 © Арсеній Троян
Коли Україна заживе нормально
14.07.2015
Тачанки
05.06.2015 © оксамит
Нагода
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 3.8 (МАКС. 5) Голосів: 5 (3+0+1+0+1)
Переглядів: 67  Коментарів: 6
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.07.2015 00:44  © ... для Тадм 

Коли земля під ногами горить, впевненість вивітрюється. Усі так зараз почуваються. Але цей есей - лиш роздум. 

 15.07.2015 11:12  Тадм для © ... 

мені сподобалось Ваше есе. я сама так думала до тих пір, поки до нас не вторглися загарбники, а тепер не впевнена... ні в чому не впевнена.... 

 14.07.2015 12:15  © ... для Каранда Галина 

Головне, що все це в реалі потім стається. 

 14.07.2015 12:15  © ... для Тадм 

Це точно. І все ж, хочеться миру. 

 14.07.2015 10:27  Каранда Галина для © ... 

сумно... не люблю ігор "у войнушку"... 

 14.07.2015 08:04  Тадм для © ... 

з одного боку, так - хочеться, щоб героями мирних справ, з іншого, коли немирні сусіди нападають на мирних хлопчиків останнім ох як несолодко....  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +0
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +45
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
26.11.2011 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.03.2014 © Тая
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди