Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.07.2015 17:56Оповідання
 
40000
Без обмежень
© Надійка Вітер

Їхнє щастя

Він сидів на старому дивані з червоною, вицвівшою оббивкою, і курив. Сиві кільця диму повільно злітали з сухих, шершавих губ і розчинялися у повітрі, не залишаючи по собі нічого більше, крім їдкого запаху нікотину. Вона дивилася на нього мовчки. Скільки всього вони пережили разом за ці 20 років, а отак сидіти разом на дивані з червоною оббивкою, пити вино і цілуватись їм досі не набридло. Дітей в них не було. Зате було щастя. Воно бігало по квартирі маленькими крочками, а далі більшими і більшими. Вони виховували його, бавилися з ним, водили в зоопарк і купували морозиво. Це були безтурботні роки, коли вони могли не турбуватися зайвий раз, просто насолоджуватися, розповідати один одному все і сміятися над вусами від молока. Він дарував їй квіти, а вона обирала куди піти у вихідні.

Далі щастя пішло до школи. Отут довелося не мало понервувати. Воно неслухалося, тікало з дому, крало гроші, грубіянило, а вони спокійно зносили все, скидаючись на перехідний вік. Він затримувався на роботі, вона пересмажувала котлети і недосолювала борщ. Ось вже останні екзамени здано, зошити для підготовки до зно спалено. "Чадо" вступило до вишу. Тут почалися гулянки, пляшки з під пива під ліжком замість підручників з економіки, повернення додому о третій ранку (і це в кращому випадку). Вони терпіли, бо більше в них нічого не було. Він приходив додому п`яним, вона забувала готувати вечерю. Непомітно щастя покинуло батківську оселю і переїхало жити на зйомну квартиру разом зі своєю пасією. Вони прийняли його вибір і залишилися вдвох. Він не ночував дома, вона завела коханця. Минув рік. Ніхто не скаржився. Він допивав на кухні надцяту пляшку нефільтрованого, вона плакала в подушку на дивані з червоною оббивкою.

На вулиці йшов дощ. Задзвонив телефон. Вона, зарюмсана, взяла слухавку і майже миттєво кинула її на підлогу. "Щастя в лікарні."-викрикнула й сама мало не гепнулася, втративши свідомість. Але такі ж сильні, як і 20 років назад, руки підхопили її. "Куди їхати?"- спитав він.

Вона відчула міцний запах перегару, що зовсім не пасував до її парфумів та зараз не про це треба було думати. Їхнє щастя в лікарні. Їхнє щастя, яке вони самі створили. А як вони про нього піклувались, скільки всього вклали аби воно було з разом з ними завжди. Як їм було добре жити втрьох: він, вона і їхнє щастя. Ні, вони просто зобов`язані зробити все, щоб тільки не втратити його: власне щастя.

В повітрі літав міцний запах ліків, але вона відчувала лише перегар, що виходив мимоволі з його уст, коли вони торкались її щоки і шепотіли "все буде добре".

Вона вірила. Все життя готова була вірити.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
18.12.2017 © Маріанна / Мініатюра
Нічний потяг
17.12.2017 © Світлана Нестерівська / Казка
Ірем.Дзвін
16.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Кожному – свій сопілкар
15.12.2017 © Маріанна / Мініатюра
Аеропорт
14.12.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (23.)
Оповідання
19.07.2015 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
КАСЯ
15.07.2015
Їхнє щастя
15.07.2015 © Богдана Копачинська
Я не смерть! Я - лікар!
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 120  Коментарів: 4
Тематика: Проза, оповідання, щастя, перехідний вік, вибір, перегар, вірила
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.07.2015 12:57  Брик Василь для © ... 

Я вражений...!Привіт Надійко ) а Вітер мабуть від Ваших крил!

 16.07.2015 10:21  Тадм для © ... 

цікаво про щастя. сподобалось. вітаю Вас Тут 

 16.07.2015 09:25  Вікторія Легль для © ... 

Чудово! особисто мені дуже сподобалося)) цікава робота.

 16.07.2015 07:09  Тетяна Ільніцька для © ... 

Надійко! Вітаю Вас у нашому товаристві))
Гарний художній образ "щастя")) Концептуально!
Хочу звернути Вашу увагу на це речення:
"Це були безтурботні роки, коли вони могли не турбуватися зайвий раз..." Однокореневі слова "безтурботні - турбуватися" звучать тут як тавтологія. Одне з них необхідно забрати.
Успіху Вам!  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +104
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +163
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +149
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
12.04.2012 © Т.Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди