19.07.2015 13:54
Без обмежень
115 views
Rating 5 | 3 users
 © Ірина Гуцал

Літнє

Дозрівають трави - йдуть в покіс

Квіти і дерева гріють зрілість, 

А душа стоїть на повен зріст -

Їй би в юність, трішечки помріять.

Ти її ледачою не зви, 

Все було, й вона трудилась тяжко, 

А тепер навчилась з висоти

Споглядать життя, немов мурашку.

От і вийшла в поле поміж трав.

От і сіла між волошок й маків.

А в житті ще стільки-стільки справ!

Стільки не прочитаних ще знаків.

А в житті ще стільки метушні!

Стільки ще рутинної роботи!

А літа ідуть, вже й по весні...

І питають:де ти? й хто ти, хто ти?

Дні високі та спекотні вкрай, 

Силоньки набратися б на осінь.

Літо - це така душі пора, 

Коли серце неможливе просить.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Філософський вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Прийду й скажу / Філософський вірш | Ірина Гуцал». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ірина Гуцал.


Мій рейтинг: 2

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.07.2015 20:59  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Чудова поезія! 

 20.07.2015 07:03  Тетяна Ільніцька => © 

Настроєво. Із нотками легкого суму.
Вітаю Вас, пані Ірино, на Пробі Пера)) 

Публікації автора Ірина Гуцал

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо