19.07.2015 18:30
для всіх
270
    
  8 | 8  
 © Ірина Гуцал

Поезія вже не годує

Поезія вже не годує

І не одягне і не...

Ти згодна Сковородою

Прожити життя земне?

У драній одній свитині, 

Із костуром у руці, 

Щоб зошит лише в торбині -

Та посмішка на лиці.

А десь є багатство, спокій, 

Еліта, посади, шик.

А ти на землі пророком

І гасло твоє: пиши.

Кажи людям гарні речі, 

Учи їх добру життя, 

Вони ж тобі поза плечі

Не викажуть співчуття.

Не те, щоби слави лаври, 

Повагу твоїм словам.

Ти будеш невільним мавром, 

що зжухне немов трава.

Послухають і байдуже

Повз тебе пройдуть собі.

Поети всього лиш слуги

У вічної боротьби.



2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.07.2020 16:53  Надія Крайнюк => © 

Сподобалось. Мало того, я з Вами згодна. Раніше все це годувало і було в пошані. Ще й якій. Нам і не снилось! А зараз... Дякую за думки. Пишіть.

 20.07.2015 20:40  Ганна Коназюк => © 

Цікаві думки...)) Сподобалось!

 20.07.2015 10:00  Суворий => © 

{#}Якщо поезія раптом почне знову годувати, всі стануть поетами... Навіть я.

 20.07.2015 08:43  Каранда Галина => © 

))) щоб поезія годувала, треба бути придворним поетом:))))

 20.07.2015 07:13  Тетяна Белімова => © 

Вічне питання: мистецьке і матеріальне. А про роль поета і поезії в суспільстві написані трактати. Проте кожен, звісно, може долучитися до розмови))