22.07.2015 13:54
для всіх
131
    
  4 | 4  
 © Шупер Віктор

Лишився місяць пропащого літа

лишився місяць пропащого літа

кордони стерті замки відкриті

птахи збирають торби у вирій

продирають дзьоби травою

поки вона ще зелена

заради можливості

журливо клектати прощаючись

із землею

хто-зна чи повернуться

хто-зна чи її побачать

птахи прощаються із землею

парами

землі теж нелегко

вона дощами журливо плаче


кисень не втрапляє в легені

застрягає у горлі

і ти його проковтуєш у серпні

наче ту манну кашу

яку так любив коли ще ходив під стіл пішки

а спогади все спливають

от би їх взяти й відправити на картоплю на дачу

щоб мати із їх присутності хоч якусь користь

окрім ненависті до манної каші


серпень спекою плавить надії на краще

бісове літо не йди не кидай нас всіх напризволяще

ми ще не набралися радості і не пізнали щастя

й не знаєм нічого окрім самотності


чортове літо скажи

чому ми усі такі боягузливі

та пропащі?



17 липня 2015 [06:45]

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.07.2015 09:00  Тадм => © 

Ой, який тривожний і зболений вірш.... але вбачається певна суперечність: з одного боку, якщо літо таке пропаще, то хай собі йде швидше, з іншого - літо не йди.... і взагалі на бісове й чортове воно може образитися.... Пригадався мультфільм про Крихітку Єнота....

 23.07.2015 08:55  Тетяна Белімова => © 

Болючі роздуми. Зазвичай, у природі і в людині все взаємопов`язано.

 22.07.2015 14:12  Каранда Галина => © 

та ладно, не такі ми вже й пропащі). і літо не найгірше з останніх. не було б війни - взагалі нормально б...
ну а написано непогано)