МОЯ ПІСНЯ
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«В мозгу всю ночь трепещут строки»
Крізь сон тріпоче ніч словами,
І вириваються з рядків
Зізнання, знаки з молитвами,
Дерева, місяць, сум листків.
Ще трохи – й пісня снів полуди,
Життя вдихнувши крізь думки,
Народжена ось зараз буде
Єдиним порухом руки.
Здалось, що мускулами кисті
Від передпліччя в мить одну
Уже тримав я спалах листя
І трепет місячного сну.
Та наполохані від блиску,
Що висік вогник сірника,
Слова в пітьму сахнулись різко,
І їх забрала ніч тремка.
Я снів із піснею нічною
В небес благав би, та дарма,
Вона зустрітися зі мною
Не зможе. Бо її нема…
______________________
В мозгу всю ночь трепещут строки,
И вырываются из сна
Признанья, жалобы, намеки,
Деревья, листья и луна.
И песне миг до появленья,
И кажется, теперь она
Одним физическим движеньем
Рукою будет рождена.
Казалось, мускулами кисти,
Предплечья, локтя и плеча
Я удержал бы всплески листьев
И трепет лунного луча.
Но, спугнутые светом спички,
Слова шарахаются прочь,
Звериным верные привычкам,
Предпочитают мрак и ночь.
И песня, снившаяся ночью,
Как бы я небо ни просил,
Со мною встретиться воочью
Не может, не имеет сил.
