Остання ніч
Малює вітер на твоїх зіницях
Ще ніким небачений узор,
І проміння, мов колючі спиці,
Пробиває перешкоди штор.
І холонуть твої ніжні руки,
І ми вдвох цвітем останню ніч,
Обманувши крижану розлуку,
Не зустрівшись з нею віч-на-віч.
Нам судилося багато щастя,
Ми відчули смак гірких тривог.
Ми востаннє дивимось на Сонце,
Знаючи, що так задумав Бог.
Вітер рухає твоє волосся,
В нім нема й не буде сивини.
Вже запізно згадувати Осінь,
Я не пам’ятаю свої сни.
І малює вітер на зіницях,
І згасають двоє тихих свіч.
Промені стікають по обличчю,
Ми удвох цвітем останню ніч.
с. Струсів,
