…в прямому ефірі…
«Ви в прямому ефірі. Будь ласка, все чітко за планом:
Кожен грає свою, режисером затверджену, роль…»
Тільки я не актриса, а ти – не герой /не роману/:
Не зіграти нам інших. То ж бути собою, дозволь…
Та й для чого усі ці сценарії? Правда – між нами.
Ми наре́чені бути лиш тінями сонячних сфер.
Безборонні один перед одним. Живемо півснами,
Де постійно збиває підказками з неба суфлер.
Це не схоже, мабуть, на кохання. Могло б, та не сталось…
На пожежі несказаних слів розминулись світи.
Як же мало потрібно, щоб втратити! Як же це мало:
Промовчати у собі /до болю у грудях/ «прости»!
І тепер /за лаштунками сцени/ один перед одним
Не належить нам вести про долю пустий діалог.
Перший крок у безвихідь ступили ми напередодні:
Була ніжність у серці байдужа до пересторог…
