Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.08.2015 12:46Вірш
Для студентів  Про молодість  
00000
Без обмежень
© Світлана Нестерівська Індіго Лана

Спогади—лиш стандарти, За якими будує стосунки...

Світлана Нестерівська Індіго Лана
Опубліковано 03.08.2015 / 30222

Спогади—лиш стандарти, 

За якими будує стосунки.

Коли небо програє в карти, 

То складає нові малюнки—

То зірки у систему в’яже, 

А Землі перетре орбіту.

Тільки Лані ніхто не скаже, 

ЩО ПОТРІБНО ВІД НЕЇ СВІТУ.

Їй дана лиш одна півкуля—

Ліві звивини містять логи.

І найперші синці і ґулі—

Лиш частина її дороги.


Дівчинка, як сонечко святе.

Всі уроки здала на «відмінно».

В інших помістилась Україна, 

А у неї серденько ПУСТЕ.


Все сприймається через системи.

Всюди формули без абсурду.

І для неї чужі проблеми.

Вона інша, ніж всі ми, люди.

Забезпечена—відцентричена, 

Вона ділить цей світ на символи.

Ми для неї лише язичники, 

Але зовсім-зовсім не стимули.



Не розуміти значень причастя-щастя.

Нова машина, а за кермом лиш глуздя.

І безсердечно топтати сире галуззя.

І неможливість утратити лишки глузду.

Не розуміти за межами лівих звивин.

Йти уперед і не бачити білих трупів.

Може сказати так просто, хто в цьому винен.

Інші—ніщо, лиш емоцій надгнила купа…

Їй невідома болячка від слова-леза, 

Їй незнайомі зворушень дитячі парти.

Може, вона на землі цій—лише протеза.

Та називатись людиною…ні, не варта.

Лана не може дізнатись законів серця, 

Їй невідомі небесного злі уроки.

Все дуже просто, як перші шприци в аптеці.

І через розум вона вивіряє кроки.

Штампи і маски, бо так має бути, певна.

Книги? Можливо. Знати—у цьому сила.

«Мабуть, помилка вийшла стосовно мене.

Тут я для чого? І де мої білі крила?»

Щось від емоцій? Ну, так. Цим блазнюють люди.

«Люблю»—це двоє. «Дружба» —коли багато.

Не розумієш—це значить: за так осудиш.

Лана не може вникнути в слово «свято».

Що це—радіти, коли виростають крила, 

Першому снігу, ноті гітари вдалій?

Тішитись зорям і плакати від помилок?

Вірити в когось, тікаючи від реалій?..

Лана не знає цього і іще багато.

Ці почуття їй приходять лиш через книжність.

Вкотре —словник. І захоче вона спитати, 

Що означає(по-людськи, напевно) «ніжність»?

Хоче —і зробить. У неї таке не вперше.

Дальше від світу, який не бажає спати.

Їй подавай міліон неземних довершень.

Принцип буття: «віддавати—(забути) —брати».

Інші. Стосунки. Все просто. Усе схопила.

«(Що каже книга? Ага.) Ти такий чарівний.

Любиш? І я. І в минулім житті любила…»

Зустрічі. Танці. Усе ідеально рівно.

Схоче — «Алло! Це моя найдорожча пісня?

Любий, чекаю о шостій побіля бару.»

Дати —і взяти. Все—вчасно. Нічого—пізно.


Вперше «урок» — такий точний синонім «кари».


Ночі. Цілунки. «Я люблю тебе.» (Відверто?

Завтра —забуде. «Безвихідь життя…». І вени…)


Лана не знає того, що вона безсмертна…


…Лана читає. Є інше щось, паралельне.

І на теорці знайде доказовість дива.

І зрозуміє розвій сьогочасся далі.

Лана захоче—і вип’є сім пляшок пива, 

Але…не зможе побути і мить в астралі.

Лану кохають. «Кохають? Оце шалені.

Це непотрібно. Але… Ні, не мої справи…

Що то він хоче коханням своїм від мене?

Дурень. Та ну їх. Цю мову і цю державу…»

—Телефонує. — «І що? Я НЕ ХОЧУ ЧУТИ.»

Знову Далі. Потім—Гітлера генопсихи.

Сотні книжок убивають у ній отруту.

Другий дзвінок. (Хтось забувся, на своє лихо…)

Дзвінко: «Алло! А ти хто? І мені приємно…»

В морі вмирали стаями… так, дельфіни…

Ця поведінка. Боже, занадто чемно, 

Як для наступниці розуму-(штрих)-Афіни.


Може вдягнути новеньку м’яку усмішку?

(Як це: боятись, щоби не зів’яли квіти?

Як це: стояти у смертника біля ліжка?

Як це: сміятись, як хвилю цілує вітер?)

Хоче відчути(не може—вона не варта).

Й знову шукає в житті гальмівні шаблони.

(Як це: коли на очах помирає Спарта?

Як це: коли в Хіросімі горять мільйони?

Як це: коли похоронять… наприклад, друга?)

Плакати? Так. «Я і це—сто процентів—зможу.

Певно, усі не годяться мені й у слуги…

Вікна. Мерці. Навіть діти. Тут мертвий кожен.»

Знак зодіаку у пусто-порожні рими.

«Хочу писати»—вона забажала й пише.

Сни —по секундах. Приємніше, мабуть, зими.

Ця анормальність, на думку психічки, вірші


…Тіло залишать, а душу…? Її в лікарню.

Стомиться бог вирізати з печінки его.

Потім…для неї підшиється нова карма.


«Карма—це гра. Я сьогодні НЕ ХОЧУ лего!»

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.08.2015 Поезії / Фольклор
Ангел сушить пісок...
03.08.2015 Поезії / Вірш
Дощ. По обличчі. Ніби Анну жорстокий Гумільов...
Найновіше
10.12.2016 © Костенюк / Вірш
Ветеран про Небесну сотню
10.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Вигадки і звички
10.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Запорука Виживання (Жах)
10.12.2016 © ОлексАндра / Вірш
Слова
09.12.2016 © Серафима Пант / Вірш
Лишитися з носом
Абстракції абсурду 2005
12.02.2015
Реп
03.08.2015
Прохолода в стосунках
03.08.2015
Спогади—лиш стандарти, За якими будує стосунки...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 45  Коментарів:
Тематика: Поезії, Вірш
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
09.12.2010 © Йозеф Мор
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
09.12.2016 © Тетяна Чорновіл
08.02.2012 © Серж
11.05.2014 © Оля Стасюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди