03.08.2015 01:08
для всіх
123
    
  1 | 1  
 © Серго Сокольник

Кокур

Кокур

Офіціанте! Кокур є?

Що, не буває?

То принеси вже щось "своє"...

Я пригадаю...

...як ти дивилась вслід мені

Очима повними печалі...

Мов кошеня

Забуте... Буть тобі одній...

І смуток голову квітчає

Щодня... щодня...

А як ми йшли... Мов сон...

Окраєм моря... Босоніж... Удвох...

Курортне місто... Не сезон...

Одні лиш ми... Одні лиш ми... Та Бог...

І в приготувану хазяйкою постіль, 

Мов в прибережне розмаїття хвиль, 

Пірнали...

І наші ночі, мов Масандри хміль...

І сяють очі... І солодкий біль...

Бувало...

І ранки, ранки! Ці хмільні від страсті ранки!

Смак Кокура, мов поцілунок на світанку...

І шепіт щастя 

у твоє чутливе вухо-

Мов кошеня, 

Мене, животиком торкаючись, 

Послухай!...

...ні... маячня...

І скільки раз... А от- неначе все востаннє...

Востаннє й вишло... Ти тепер, моє кохання, 

З ким не була б, а все ж довіку ти одна.

Наш вийшов час.

Хоча й не наша в тім вина...

Вина!.. Вина...




Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.10.2016 01:40  роман-мтт => © 

вона, мабуть, була дуже гарна, чуйна, трохи загадкова і трохи, наче завжди самотня, при своїх думках.
коли слова не брешуть - це відчувається.

 04.08.2015 22:59  Світлана Моренець => © 

Дуже гарно і душевно!)

 03.08.2015 15:22  Люлька Ніна => © 

Любовна лірика і насолода від прочитаного. Чудово!