Еквілібрист

Втримай рівновагу...

Прийшли ми нізвідки, йти нам в нікуди,

в урвище пригнути скоро вже час.

Все дивимось дико на світ, як приблуди,

рулетки життя лиш азарт не погас.

А завтра зима, всі замерзнемо в холоді,

краще кинутись вниз з крижаного моста.

А я, як відлига, непевна та стомлена,

по нитці без краю піду неспроста.

Бо мрію про небо, бо хочу ним бути,

все рівно, що хтось перекриє шляхи.

І як не хитали б цю нитку ті «мудрі»,

тонку рівновагу наважусь знайти.

І як не впаду, зможу пекло пройти,

мені тих овацій й поклонів не треба.

В руках буду сонце гаряче нести,

бо я не здалася, бо я стала небом.

Рідний дім, 26.07.2015 16:22