Напролом
Безмір`я фраз, широке море вражень...
Куди? В які податися світи?
І де знайти непереможний важіль,
Що хвору душу вийме зі сльоти?
На березі уже чатує вибір,
Ріку долаю в сутінках уплав...
Спасибі, Доленько моя, СПАСИБІ:
Лукаво час жада́ні сни украв.
Багато змій у водах безнадії,
Сердець охриплих аж по вінця тут.
Горю у слові, а насправді - тлію!
Не чує мрію дійсності статут...
Мені не це призначено по суті,
Себе забула у глухім куті.
Усунула думки дотла зіпсуті!
Та, схили оминаючи круті,
Полину в нетрі тихого лиману,
Поезії співатиму псалом.
Заллю теплом душі болючу рану,
Піду життям уперто напролом!
