Віч-на-віч із собою...
Лежить на столі білий аркуш
А поряд із ним олівець
На ньому душа намалює
Свого існування кінець...
За обрієм сонце сідає
І день пропливає дарма
А серце як завжди кохає
Того кого поруч нема.
На небі з`явилася зірка
Тихим смутком оспівана ніч
І я уже вкотре залишусь
З талантом своїм віч-на-віч.
Неможу я більше брехати
А потім змивати сліди
Невмію я так не кохати
Як любиш робити це ти.
Набридло усім посміхатись
Вдавати безмежно щасливу
Хотілося просто відчути
Кохання твого ніжну зливу.
І знову зустріну світанок
На папері збираючи сльози
І наче намистинки льоду
Зробили їх люті морози.
Самотньо стоїть моя ваза
В ній ніхто не тримає вже квіти
А на думці одна лише фраза:
"Ми поводим себе наче діти...".
13.12.2010 в 17:37