14.12.2010 04:05
-
6590
    
  2 | 9  
 © Михайло Трайста

Двері

Наближався Святий Новорічний Вечір – Василя. Хоч цілий день було ясно – сніг блищав на сонці аж очі боліли, але на під вечір насунули снігові хмари і оповили небо. Сонце сховалося і посипав сніжок. По теплих хатах господині готували вечерю, що їм до того, що надворі холодний вітер і паде мокрий лапатий сніг? Вони собі вертяться-крутяться по хаті, веселенькі, як ті зозулі навесні, бо вечерю до Святого Василя треба обов’язково готувати з гарним настроєм, інакше їда не вдасться, а це погана прикмета. 

Василина Шметелиха знала це добре, але як вона могла бути веселою, коли її Ілько повернувся з бутина п’яний, як дранка, з порожніми бесагами і без грошей? Горе її души з таким «газдою» – пройдисвіт один! А до того сьогодні мусіла позичати від старої Дрімушихи півлітра олії, а хто позичає в цей день, той весь рік жебратиме –говорять старі люди. Але що мала робити бідна? Мусіла готувати пісну вечерю. А Ілько собі лежить на ліжку та стогне. Коли питає його Василина де дів гроші, то таке меле, що аж вуха в’януть. 

– Пішов би хоть дров нарубати – три дни свято, а дривини ні за псом кинути! 

– Га? 

– Не гакай, лайдаку, бо хосна з тебе, як з пса сала! 

– Забий писок, Васили’, бо!.. 

– Бо що? Посмів би ти руку підняти на мене в моїй хаті, га? Тут нічого не є твого, окрім вошей у сорочці. Як залишив хату мій Василь небіжчик, так і стоїть, треба було мені за тебе виходити заміж? Що ти придбав коло хати, що?.. Нічого! 

– Як?!.. – заревів не своїм голосом Ілько. – А двері?!.. Двері хто купив, га? 

– Сра...ся на твої двері! 

– Що?! – закричав Ілько розлючений і підскочив до дверей. – Ти смієш сра...и на мої двері! Я тобі покажу!.. 

Сухлоби захрустіли-зарипіли і в хату бурхнуло завірюхою, а Ілько побіг вулицею, як навіжений з дверима на плечах. 

– Бійся Бога, чоловіче! – кинулась за ним услід Василина. – Вертайся додому, повечерямо, я й горівки купила для тебе, а ти?... 

– Га? – зупинився Ілько. 

– Горівки, кажу, купила, – повторює Василина. 

– А не будеш більше ср...ти на мої двері? 

– Не буду, Ільку, не буду! 

– Так би ти знала, що твоя хата не варта ні гнилої цибулі без моїх дверей! – сказав задоволено Ілько і повернувся з дверима на плечах до хати. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.05.2012 15:17  Каранда Галина 

ой, не смішно ж аж зовсім... а таких сімей і зараз багато...