14.12.2010 16:52
-
508
    
  - | 2  
 © Бель Флорезель

Серце

Ти моє гаряче серце вирви, вирви 

І зроби мені несправжнє, кришталеве або срібне, 

Щоб воно не переймалось чиїмось болем і сльозами. 

Я бажаю, як у тебе, замість серця шмат металу. 


І нехай у моїх грудях час годинник відміряє, 

А байдужий світлий розум з уст всі усмішки стирає, 

Хочу стати невразлива до образ і слів - кинджалів, 

Одягнути обладунки, в них і совість не ужалить. 


Ти так дивишся неначе все на світі цьому знаєш 

Сильний, впевнений, студений не уступиш, не програєш 

І от я кидаю виклик. Ти на нього не чекаєш. 

Та у відповідь лиш шепіт: «Буде все, що забажаєш». 


Закував мене у лати і поставив інше серце 

Ти зробив все як найкраще, та чомусь не стало легше. 

Порожнеча давить, тисне, розриває, душу трощить. 

Я мовчу, тепер я інша. Не кохаю. З мене досить. 


Охололи мої сльози, наче крига на щоках, 

І лиш залишки емоцій подають знайомий знак, 

Не підкаже моє серце, що він значить, той сигнал, 

Замість щирого – підробка, замість чіткості – туман. 


Разом ввечері ми якось попрощаємось зі смутком, 

І спогади милі, як діти, стануть нашим останнім притулком. 

Згадаю я дивнії миті, що більш не дано пережити. 

Розтлумачу, що значить страждати і як це було любити. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!