Розпач самітника
Я тобі написав би листа,
Та адреси твоєї не знаю,
Пролетіли, як птиці, літа,
Та тебе я і досі кохаю.
У великому місті живу,
Та сердечного друга не маю,
Хоча долю на поміч і зву,
В самотині і досі страждаю.
Зустрічалися інші мені
У людському мурашнику міста,
То веселі, то дуже сумні,
Та вони всі із іншого тіста.
Я такої як ти не стрічав
І жалкую що ми розійшлися,
Що, як кажуть, ловив тоді гав
І самотнім тепер опинився.
Я тобі написав би листа,
Та адреси твоєї не знаю,
Та, напевно, це все марнота,
Й співчуття я уже не чекаю.
Мабуть в тебе родина вже є,
Рідні діти й любимі онуки,
Бо літа вже зробили своє,
Тобі щастя, мені лише муки.
25. 03. 13.
>м. Київ, 25.03.13.