Оля Стасюк Нервове
Йду до тебе, немов на страту.
Не дивися хоча би в очі.
Який сенс щось мене питати,
Коли зробиш усе, як схочеш?
Ти забрав променисту душу
І засипав до серця скалки.
Беладонною спрагу глушить
Якась вічно знайома мавка.
Бо мої в цеї мавки очі,
В грудях – пустка із ціле небо,
Тільки мавка ця вже не хоче
Повертатись колись до тебе.
18.08.2015 03:37 Серго Сокольник => © |
 О, це ще питання... |
17.08.2015 08:47 Тетяна Белімова => © |
 Знайомі відчуття. Так буває... |
17.08.2015 08:33 Настя Косинзяна => © |
 ....здорово... Про Мавку - западаючий в душу образ... |
16.08.2015 23:48 Панін Олександр Миколайович... => © |
 Гарний вірш сильної людинию |
16.08.2015 21:00 Савчук Віталій Володимирович... => © |
 Видно мавка балувана?! ))) а вірш гарний... |
16.08.2015 20:28 Сашко Новік => © |
 мда, сумно, і не хоче, а тягне |
16.08.2015 18:00 Деркач Олександр => © |
 Гарно |