18.08.2015 10:58
Без обмежень
116 views
Rating 5 | 1 users
 © Дон Бікоз

Тахта

я любив цю тахту, як ніхто не любив,  

біля неї дитинство своє загубив.  

тут уперше святого Миколу "спалив",  

навіть оком не видав і не поплив.  


я любив цю тахту і ховатись любив,  

постіль кидали зверху, наче золото нив.  

та раптово стареньку забрали в село,  

там тепер телевізор, де містечко було.  

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Запах / Вірш | Дон Бікоз». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Заздрю / Ліричний вірш | Дон Бікоз».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.08.2015 07:28  Тетяна Ільніцька => © 

Багато хто пише від імені речей, ніби "озвучуючи" їх, проговорюючи їхні думки й почуття. Але дуже мало трапляється поезій, аби про речі з такою любов`ю, я б навіть сказала - пристрастю))  

Публікації автора Дон Бікоз

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо