Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.08.2015 15:53Нарис
 
Я хворіла
30000
З дозволу батьків
© Оля Стасюк

Я хворіла

Старенький нарис, роки два тому написала, напевно)
Оля Стасюк
Опубліковано 21.08.2015 / 30608

 

Я хворіла.

Сиділа у ліжку з настільки перемотаною шиєю, що, здавалось, кисень вже не проникав у те горло. Може, саме тому воно жахливо боліло. Хоча… Хтозна. Може це воно настільки втомилося від кисню. Буває ж, правда? Втомлюєшся від повітря, від сонця, води, вогню, людей…

Було трохи дивно. Отак буває, коли ти не зайнятий по суті нічим, а тільки споглядаєш. Коли ти зупинився, а світ рухається і йому байдуже до тебе. Надворі кричала сирена, гавкали собаки, сміялися діти і шуміло листя. Але не було дощу.

Тому я й хворіла.

Я знала, що якби пішов зараз дощ, я б дуже швидко одужала. І мені було байдуже, чи це ефект Плацебо, якесь там самонавіювання. Мені було байдуже до всього, що стосувалося зовнішнього світу. І внутрішнього, по суті, теж. А це – дуже небезпечний стан, бо так можна звикнути.

Так от… Я хотіла дощу. А дощ не йшов.

Може, я й справді надто ним захоплююся. Справа в тому, що я просто божеволію, коли іде дощ. По-хорошому. І божеволію, коли довго немає дощу. По-поганому. Якщо скласти ці дві теорії докупи, виходить, що я просто божеволію і дощ тут ні до чого. Але це не так.

Тому я вірила. І чекала дощу.

Я сиділа в ліжку і пила гарячий чай. Багато гарячого чаю. Дуже-дуже багато гарячого чаю. Пила машинально, як роблять дуже заклопотані або дуже хворі люди. Хоча… Яка різниця?...

Завтра мені вставати о шостій. О дев’ятій я буду стояти перед купою народу в школі і читати вірші про щасливу долю. І посміхатися. Неодмінно посміхатися. Я взагалі рідко посміхаюся – або вже сміятися, або плакати, або бути серйозним. Посмішка стала надто приторною. Це як ліки, що не допомагають, але ти вже надто звик їх вживати.

Я не вірю в таблетки. Я вірю у дощ. І у чай. Хоча у дощ – більше…

Що іще? Читала Хвильового і запивала Хвильового чаєм. Хоча Хвильового не можна запивати чаєм. Бо це – Хвильовий.

Є багато письменників, яких не можна запивати чаєм, заїдати яблуком чи навіть вишневим пирогом. Їх навіть не всякою водою зап’єш. Чому вони трапляються дедалі рідше?..

Я читала, як чекіст застрелив власну матір, бо вона була з черницями. І поцілував її біле чоло.

І біле чоло відбивалося у дзеркалі, у книжці, у стелі, у чаї.

Я не знаю, чи плакала. Я лише пам’ятаю, що зірвалася з ліжка і різко потемніло в голові.

А потім я відкрила навстіж вікно і сіла на підвіконня.

Щось кричало в мені. І я знала, чому.

Починався дощ.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.08.2015 Поезії / Вірш
Полюбились мені гори
21.08.2015 Поезії / Вірш
Незвичайна молитва
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Нарис
26.08.2015 © Олекса Т
Чужина
21.08.2015
Я хворіла
04.08.2015 © Кучеренко Олександр Васильович
ПРАЦЕЮ СЛАВИТЬСЯ ЛЮДИНА / ТРУДОМ СЛАВЕН ЧЕЛОВЕК
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 90  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.08.2016 17:04  Вадим Фішер для © ... 

Гарно сказано: "Є багато письменників, яких не можна запивати чаєм, заїдати яблуком чи навіть вишневим пирогом. Їх навіть не всякою водою зап’єш" ... я на цьому моменті подивився всередину чашки, яку саме тримав у руках, відставив її й продовжив дочитувати) сподобалось те як написано..і видно, що є власний стиль. працюйте над ним і не хворійте. 

 22.08.2015 06:49  Тетяна Белімова для © ... 

Олю, дуже сподобалося! Це вже щось - можна спокійно братися до прози. Гарний, відчутний емоційно твір із алюзіями.
Прекрасний образ дощу. Вдало підібраний засіб протиставлення як основний художній прийом.
Молодець!
Чекатиме тепер на оповідання чи новелу)) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +7
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +51
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
27.03.2012 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди