КАМАЛІНКОВИЙ СИНДРОМ
з рубрики / циклу «ЗАЯТРИЛОСЬ КАЛИНОВЕ ГРОНО»
в саду ягода малін, камалінка моя…»
(уривок з духовного гімну аборигенів Камалінкії)
Кордон в кордон із нами є держава,
Зашорене збіговисько людей.
Примножується злісна її слава
Ціною гноблень, крові і смертей.
В державі тій живуть аборигени,
Не звивинами мислячі – нутром,
Бо змалку їм кодується у гени
Мутований правителем синдром.
Духовно хворі не минають лайки,
Чесноти перетворюють у тлін,
І під печальні трелі балалайки
Синдромний гімн свій тужать – «камалін».
Не всі синдрому піддаються, звісно,
Та «виродкам» дихнути не дають,
Їх камалінки виявляють злісно,
Як натякне мутатор, то й уб’ють.
Й через кордони пруть «людці хороші»,
Не визнають ні Бога, ні вини,
Стріляють, нищать просто так, за гроші,
Бо, мов, достойні жити лиш вони.
Хтось може скаже – вірш цей не на часі,
Є теми актуальні, осяйні.
Та вже в Криму синдром і на Донбасі
Гугнявить камалінкові пісні.
Мутант перехідний! Щоб наші люди
Не підхопили пошесть ту страшну,
Вакцину віднайти потрібно буде,
Коли, дасть Бог, закінчимо війну.
