Листок- це день, чи, може, відлік суті,
Чи, може, це заглибина думок?
Листи твої, всередину ввігнуті,
Доповнив ще один сумний листок.
У ньому пишеш ти: "Любов не вічна…»
Твій лист пожовк од сліз і духоти .
Жорстокий листопад - пора трагічна,
Хоч я - ще я, та ти - уже не ти.
І листопадна ніч до зорепаду
Знов хилить вже безлистяне чоло.
Ти знаєш, я в тобі кохаю зраду,
Бо іншого ж нічого не було?
Ми на плиті у нашої любові,
Як станемо старенькими колись,
Ще намалюєм два листки кленові,
Які з сердець навіки простяглись.
Останній лист... Це я тебе чекаю.
Останній лист... Один на сотню літ.
Вже осінь відлітає. Я кохаю.
Любов - це вітром зраджений політ.