Пустота
з рубрики / циклу «Нуртовище думок»
Знайомтесь. Я просто німа пустота.
У душі заходжу без всяких запрошень.
Я спалюю все, мов їдка кислота
І немов буревій, що завіє, спустошить.
Я не вакуум, пастка - лише пустота,
Та й не знаю жалю, почуттів і кохання.
І зі мною дорога в житті не проста
Бо пробуджую смуток до щастя світання.
Я невидима нитка, що створить струну
І заграю мелодію названу "тиша".
У холодні обійми думки обійму.
Наодинці із ними я серце залишу.
Мене нищать, розвіюють, всюди чужа,
Може зникну колись, і забудуть у згадках..
Але марно, бо всюди відсутня межа -
Я приношу з собою насіння початку.
16.05.2014
