Кава на світанку
віршування в окупації
розкинеш на світанку
та й кросна-самобранку,
зійшовши тихо з ганку
в садочку кавувать.
- ау-і-у!.. - відлунням
вітання кинеш клубом
у просторі заплУтань,
який тріщить по швам,
в якому не мовчати -
туди-сюди кричати,
макітрою стучати
морзянку по стіні... -
та й так собі в болоті
задремлеш бегемотом,
чи в морі кашалотом
усміхненим мені -
пускаєш булькі пінні
у пошуку по тіні
гучних, живих опіній
між каверз і обмов -
і щігликом до слави
підкинеш сіру гаву
і, сьорбаючи каву,
читаєш часослов
задля на оправдання
ті гавові хитання
в хаосі дня у ранні
й у спеку наяву...
а ранок вже розбито,
в садочку не привітно.
здіймеш неспішно хитро
у посміху брову
і скалки від світанку
складеш у самобранку,
повернешся до ганку
туди, куди позвуть...
макітра - тут: голова
