Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.12.2010 19:41Казка
Для мами  Для дітей  Для вчителів  Для бабусі [для дідуся]  Для школярів  Про тварин  
32000
© Михайло Трайста

Ведмідь, ворона та лисиця

Михайло Трайста
Опубліковано 26.12.2010 / 3088

Одного разу ведмідь, ворона та лисиця летіли разом в літаку, хоч вони і не домовлялися летіти разом, а просто так трапилось. Бо, правду говорячи, як ворона, так саме й ведмідь були посварені з кумою лисицею. Ворона була сердита на лисицю ще відтоді, коли сиділа на гілці, тримаючи в дзьобі сир, а хитра лисиця почала її вихваляти, що вона найліпша співачка з-поміж всіх птахів, що в неї ангельський голос і що, нібито соловейкові нікуди рівнятися з нею, а накінець попросила її заспівати. З гордощів ворона втратила голову й просто забула за сир, який тримала в дзьобі й закаркала на весь рот, тоді, як ви вже знаєте й самі, сир випав з її дзьоба, а хитра лисиця вхопила його й пішла, гордо помахуючи хвостом. 

А ведмідь як буде доброї дяки на хитрунку лисицю? Хіба не через неї ходить він тепер без хвоста?.. Правда, в нього залишилося трохи з твого хвоста, та хіба то хвіст?!.. 

Ей, який у нього був колись хвіст!.. 

Мав би його й сьогодні, та послухався лисиці й пішов риболовити з хвостом встромленим, взимку в холодну воду, – лід заморозив його хвіст, а коли за ним бігли собаки, він схопився тікати, а хвіст зірвався, й так він тепер залишився куцим. Позаяк бачите, не могли бути доброї дяки на куму лисицю ні ведмідь ні ворона. Тому обоє дивилися лихо на лисицю й почали поміж собою розмову, бо, як говорить старе прислів’я: «Ворог мого ворога мені приятель». 

А ведмідь почав угощати ворону зі своїх ласощів, які взяв з собою в дорогу. Мав він і медку солоденького, й варення з малин та зі всяких лісових плодів, і всяких інших ласощів. 

Ворона вгощалася, наче зі свого, вже почала дратувати ведмедя, та як покажеться він перед лисицею, що сердиться на ворону? Тому він через силу посміхався й припрошував ворону вгощатися ще. Ворона пхала свого дзьоба то в одну банку, то в іншу й, каркаючи прихвалювала, який солодкий та ароматний медок та варення, на злість лисиці, яка тільки слину ковтала. Ой, як їй хотілося один раз, бодай один разочок встромити свою лапку в банку й покуштувати солоденького медку. А ворона, наївшись досхочу, почала іншим докучати ведмедеві: хустину, щоб витерти свій дзьоб, почала вимагати, газету вирвала з його рук та окуляри зняла з його носа, й що тільки вона на робила? 

Ведмідь почав кипіти зі злості, але терпів, не казав нічого вороні й мабуть і не сказав був нічого, якщо кума лисиця була сиділа тихо. Та хіба могла вона стерпетися?.. Скориставшись нагодою, коли ведмідь повернув погляд в інший бік, вона жуп! – встомила лапку в медок. Та ох, лихонько!.. Саме в той час ведмідь повернув голову й спіймав її. Це вже було надто забагато для нього. 

– Досить!.. Надоїли ви мені обидві!.. – заревів ведмідь і, схопивши лисицю та ворону, викинув їх через вікно. 

– Ой лихонько!.. Ря-ря-туй мене, добродійко, бо я не вмію літати! – не своїм голосом заверещала лисиця, падаючи стрімголов з літака. 

– Якщо не вмієш літати, то чому чіплялася до чужого меду?! – розсміялася ворона, й помахуючи крилами, полетіла вслід за літаком. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.12.2010 Проза / Оповідання
Свячення паски
26.12.2010 Проза / Оповідання
Недописаний роман кохання
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
16.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Кожному – свій сопілкар
15.12.2017 © Маріанна / Мініатюра
Аеропорт
14.12.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (23.)
13.12.2017 © Гаврищук Галина / Оповідання
Що важливіше – своє чи наше?
12.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Секс, текст і всі-всі-всі
Казка Про тварин
16.04.2011 © Тетяна Чорновіл
ЧИ Є В БІЛКИ МОБІЛКА?
26.12.2010
Ведмідь, ворона та лисиця
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.6 (МАКС. 5) Голосів: 5 (3+2+0+0+0)
Переглядів: 1195  Коментарів:
Тематика: Казка, ведмідь, ворона та лисиця
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +103
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +160
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +146
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди