Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.09.2015 22:09Есе
Про життя  Про душу  
Робочий варіант
40000
Для дорослих (18+)
© оксамит

Робочий варіант

Не покидайте никогда дороги долга и чести - это единственное в чем мы почерпаем счастье. (Жорж Бюффон)
оксамит
Опубліковано 09.09.2015 / 31082

Ось і настала пора акварельних фарб. Пора, яка одягається в найкращі таємничі наряди, важливо тільки визначити складові частини образу, які вкажуть на ціновий орієнтир стриманості ліній. Вересень зробить ескізи, жовтень наповнить барвами, а листопад змиє фарби підготувавши полотно до нової пори...

На нараді було вирішено, що в любій більш менш ліберальній системі, успіх не буде залежати від телефоних переговорів, факсів, скайпів, тому треба їхати налагодити ділові контакти. І можна б було відмовитись від того.., але відрядження в Твоє місто.., і Я поїду...

- Тобі, щось потрібно?

- Не з пустими ж руками їхати.., позитив треба знаходити будь в якому спілкуванні. В кожній організації є "вічні люди", які залишать "корабель" тільки в самому крайньому випадку.., і саме до таких людей треба знайти професіональний підхід, який дасть бажаний результат... як запасний варіант "київський торт" хлібина "українського", все ж таки вперше їду до партнерів.., хоча не будем загадувати.

В Твоє місто теж увірвалась осінь. На клумбах шаленіють від цвітіння низькорослі хризантеми, переплітаючись рядками з чорноборивцями, утворюючи кольорову хвилю. Все так же скриплять тролейбуси з "важкими" кондукторами. Мегафоний голос на пішохідних переходах сповістить, як правильно перетнути дорогу. На центральній вулиці продають смажені каштани, і як на мене доволі несмачні, але їх розважують в красивенні пакетики, що не задумуючись купуєш, заради тієї упаковки. Франзузька кухня розбавлена національним баношем зігріває і приносить спокій. Магазин солодощів ручної роботи змовницьки заманить і огорне в солод. Парк зі старими атракціонами, музикально-драматичний театр, міська ратуша, кафедральний собор, і іще багато-багато всього. І в тому багатстві, нема тільки одного.., нема Тебе. Я незнаю де Ти, з ким Ти, що з Тобою і як Ти...

Правильно розставлені пріорітети, завжди дадуть розуміння.., все пізнається в порівнянні, і стіна непорозумінь руйнується. От тоді можна і чай, і торт, і можливо щось міцніше...

Осінь.., пора роздумів і мрій. Таємне рано чи пізно стає явним і ніщо так не лоcкоче жіночу цікавість, як бажання дізнатись, що готує тобі доля. Осінь-жовтогаряче.., немов відблиски вогню.., якщо придивитись нагадують обриси людей і предметів. Енергія акварелі. Тіні з минулого. Щасливе майбутнє. Віра і вірність. Ніжність і чекання...

Провідниця літня жінка, але чомусь схожа на ляльку Барбі, розфарбована в яскраве голубе над очима, всміхалась вустами рожевого перламутру.., і від неї віяло якимось домашнім затишком. Привітна і весела. За хвилину перевірила квиток, провела до купе, запропонувала чай, каву, і підморгнула якщо треба щось, то можна звертатись, і так як поїзд проходящий, то пасажир з яким я їхатиму вже на місці.., і знов всміхнулась.

Втомилась, хотілось закутатись, і закривши очі відключитись під ритмічну музику коліс... Немолодий чоловік, який був в купе, чи спав, чи дрімав, та й кому яке діло, їхати треба і в кожного своє...

Потяг здригнувся і почав повільно набирати швидкість. Я незнаю, чи казати допобачення Твоєму місту, чи то вже прощання? Хто зна. Важкі краплі дощу вдарили об скло. Дощ, який він? Дощ, який Ти любиш, де в кожній краплині був цілунок. Недомовленність, завжди породжує непорозуміння, непорозуміння народить мовчання, і кожен залишається при своєму, бо кожен вважає, що правий саме він.. Де Ти, з ким Ти, що з Тобою, як Ти, Я нічого незнаю... Я їду з Твого міста.

- Ви не відвечеряєте зі мною?

- Хіба, що чаю.

- Ну тоді до чаю традиційно не порушуючи залізничних звичаїв додається курка, ковбаса, яйця, пляшечка міцного "чаю" і відмова не приймається, бо їду з весілля.

Він говорив правильною мовою, невимушено і гарно, його хотілось слухати.., поступово розмова звелась до творчості, і тут як кажуть - попала риба в воду. Він наскільки був обізнаний в цій сфері, наскільки він знав всі терміни правильності написання і відчуття того про що говорив, тільки вселяло впевненність, що людина знає своє діло.

Поступово стемніло і мелодія руху поїзда з`єднана з дощем, навівала спомини. Колись Ти вчив мене писати епізоди.., і Ти б обов`язково б порадив, як себе треба повести в тій ситуації, що склалась на одному з літературних сайтів, але Тебе нема, де Ти, з ким Ти, що з Тобою, і як Ти, Я незнаю.., то можливо ця випадкова людина прояснить ситуацію, адже легше чужому, ніж своєму.

- Ви сильна жінка, але вразлива від слів, і те що Ви розповіли звичайнісіньке непорозуміння і гарячність усіх сторін, хто був причетний до всього вище сказаного. Спробуйте свої недоліки і недоліки тих чи інших людей перетворити на переваги, і побачите все стане на свої місця. Не перейматесь так сильно, я впевненний, що все знайде своє місце, якщо воно варте того...

- Можливо Ви прочитаєте, щось з того про, що Ви пишете?

І я читала.., читала Твоє, бо те що написане мною, написане для Тебе.., і те написане є тільки моє. Я читала Твоє, найболючіше для мене, написане Тобою при певних обставинах, і яке неможливо читати без сліз, і читала уривок з того, що Тобі наснилось, те, що було передбаченням, і в певній мірі втілилось в життя через багато років. Мені хотілось, щоб ця незнайома людина, з якою навряд чи прийдеться зустрітися знову, знала, який Ти, і який багатий Твій внутрішній світ... Я незнаю де Ти, що з Тобою, з ким Ти і як Ти...

- Я залишу Вам візитівку, можливо колись...

Моє місто теж зустрічало мене дощем. Раніше той дощ відчувався, незважаючи на відстань в цілий континет, в цілий океан, в безмежному просторі в кожній краплині цілунок. Зачекай не квапся моя осене - так писав наш відомий поет-пісняр, з яким мені пощастило їхати в поїзді, і може колись, та візитівка стане у пригоді... Я до цих пір чекаю, і навіть якщо Ти ніколи не прийдеш, я чекатиму.., а Ти це знаєш, бо то відоме тільки нам двоїм...

- З приїздом.., як з`їздила?

- Я їздила з хлібом.

- Отже?

- Отже всі питання зайві.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
29.08.2015 Поезії / Драматичний вірш
Так завжди
13.09.2015 Проза / Мініатюра
Не ідеальна
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 132  Коментарів: 12
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.09.2015 16:46  © ... для Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ 

Дуже Вам вдячна за увагу до мене! Виправлюсь) 

 13.09.2015 15:53  Микола Васильович СН... для © ... 

Оскільки чотири читача (читачки) вже поставили "Чудово", то я того не роблю. Просто ось тут погоджусь, що есе, справді, вправне, художньо довершене й емоційно насичене. Мені особливо припали до душі абзаци, що починаються словами: "Осінь -- пора роздумів і мрій" та "Поступово...".
Водночас, перепрошую, замітив деякі неточності, а саме: жовтень наповнить (не кольором, а) барвами; треба: ДО Твого міста; прийшла осінь ("прийшла" тут надто рядове слово, його бажано замінити б на "завітала", "посміхнулася", "увірвалася", "несподівано предстала" -- залежно від Вашого бачення події; далі -- бажано: і в Твоєму місті зашарілась осінь; я їду з Твого міста -- я прощаюсь (вислизаю, тікаю тощо) з Твоїм містом; попала -- потрапила; порадив би (б, би ставиться після дієслова); переходити дорогу -- перетинати дорогу.

Творчих успіхів! З повагою! 

 13.09.2015 14:52  © ... для Олена Вишневська 

Вдячна!!! 

 13.09.2015 14:16  © ... для Тетяна Белімова 

)))))))))) Вітаю! Дякую Танічка!!!!  

 13.09.2015 14:15  © ... для Люлька Ніна 

Вітаю пані Ніно! Спасибі. Як там ви поживаєте? Як чуєте себе? Чи вийшли сливи по рецепту? Обіймаю! Шаную Вас! 

 13.09.2015 14:12  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую Вам пані Тетяно, за увагу до мене. Приємно! 

 13.09.2015 14:09  © ... для Панін Олександр Миколайович 

))))))) Дякую...  

 12.09.2015 16:10  Люлька Ніна для © ... 

Пані Алло, чудова проза. Читається з насолодою. Сподобалось. 

 11.09.2015 08:01  Олена Вишневська для © ... 

Мурашки полонили все тіло і забралися навіть в найпотаємніші куточки душі....!!!!!!!!!!! Спасибі Вам, пані Алло, за насолоду! 

 10.09.2015 07:45  Тетяна Белімова для © ... 

 Пані Аллочко! Чудово! 

Без Вас було сумно(( Не зникайте надовго, будь ласка! 

 10.09.2015 07:20  Тетяна Чорновіл для © ... 

Чудове есе.
В житті бувають зустрічі знаменні. 

 09.09.2015 22:47  Панін Олександр Мико... для © ... 

Досконале есе. Але де вірші? Не забувайте, успіхів. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
07.02.2014 © Суворий
22.09.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди