Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
30.12.2010 17:18Оповідання
Для школярів  Для дітей  Для бабусі [для дідуся]  Про минуле  Про дитинство  
20000
© Михайло Трайста

Іванкова колекція

Михайло Трайста
Опубліковано 30.12.2010 / 3112

Пригода, про яку хочу вам розказати, трапилась давно, ще коли діти не мали стільки книжок як сьогодні, навіть паперу знаходилося дуже рідко, а котрі ходили до школи, писали на дерев’яних табличках крейдою. 

В ті часи дітям навіть не вистачало часу гратися, бо їхні батьки завжди знаходили для них якусь роботу. Вільний час для них був тоді, коли виходили з ягнятами чи худобою на пасовисько. Це була справжня радість. Там вони могли гратися досхочу, хоча багато разів їхні забави кінчалися слізьми. Головно тоді, коли їхня худоба забігала в людьскі сади. 

Та діти скоро забували отриманих прочуханів і наступного дня ніби нічого й не трапилось, знову радісно гнали на пасовсько свою худобу. 

Малому Іванкові теж дуже хотілось бавитися з дітьми, та їхні ягнята і корову випасав його брат Петрик, трохи старший за нього, який не радо брав його з собою. А до того ще й мати не дозволяла, бо у нього була своя робота, доглядати квочку з курчатами. 

Іванко мав свою забаву. Цілий день вирізував ножицями різні візерунки з лопухів, капустяного листя та з шматків старого одягу. 

Правда, траплялось, що до його рук десь колись попадав клаптик паперу, – те було найбільшою радістю для нього, бо так гарно як, з паперу, ні з чого не можна вирізати малюнок. 

В нього була навіть власна колекція різних малюнків, якою гордився перед всіма і через яку діти завидували йому. Малюнки з Іванкової колекції були вирізані з різних паперців, яких досить рідко знаходив. Це були свинячі, коров’ячі та бичачі голови з порожніх бляшаних коробок, покиданих лісниками біля криниці Котової, куди Іванко ходив зі своїм дідом по гриби. Також були в нього зайчики та білочки з паперців, у яких знаходилися цукерки, які приносила йому бабуся, коли їхала до Сигота, квіти та різні вирізані будинки, з газет в яких тримала його мати завиті свічки. А найбільш гордився Іванко вирізаними кіньми, з коробок в яких його вуйко Хведір, коваль села, тримав вухналі для підкування коней. 

Та одного разу Іванко знайшов цілий скарб для своєї колекції. Це було тоді, коли дідусь Марко, який жив у сусідньому селі, взяв його до себе. 

Наступного дня дідусь Марко з бабусею Анною пішли в поле і залишили його самого вдома. 

Спочатку Іванко пачав розглядав образи. Його пальці горіли, коли думав, як то вирізував би він отих дядьків бородатих, що намальовані на образах. Але знав, що такого робити не можна, бо бабуся не буде мати з ким розмовляти вечорами, коли паде на коліна. Потім Іванко почав шукати по поличках, надіючись, що знайде який-небудь клаптик паперу, бо ножиці, встромлені поза ґриндою, манили його, просилися, щоб він вирізував щонебудь ними. 

На одній поличці Іванко знайшов маленьку дерев’яну зеленого кольору скриньку, коли відкрив її, мало не скрикнув з радощів, вона була повна всякими червоного, зеленого та голубого кольру папірців, з яких на нього дивилися різні дядьки. Було їх і в шапках, було й простоволосих, в одних були вуса, інші безвусі, було їх досить, лиш бери та вирізуй! 

Іванко не вагався багато, а висипав всіх дядьків зі сриньки на підлогу, дістав з-поза ґринди ножиці і гайда до роботи! 

Вирізуавав та вирізував Іванко дядьків, аж пальці опухли від ножиць, та йому було байдуже, одне думав – як він буде хвалитися і гордуватися перед хлопцями та свого брата Петрика. 

Коли на підлозі залишились ще зо два, три дядьки чекаючи з нетерпінням своєї черги на ножиці, до хати увійшов дідусь. 

– О Господи Святий! – заревів не своїм голосом. 

– Що трапилось? – запитала перелякано з надвору Іванкова бабуся. 

– Ти диви, цей шибеник порізав ножицями мої воли! – ревів виходячи надвір, щоб не дай Бог із згоряча не вдарити внука. 

Так Іванко порізав гроші, які його дідусь отримав за продані воли. 

Через роки Іванко став відомим фотографом, зібрав велику колекцію фотографій, та найдорощою йому була перша його колекція, хоч вона десь занорилася, але він носив її повсюду з собою в душі. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.12.2010 Проза / Оповідання
Сонька-гармонька
31.12.2010 Проза / Оповідання
Таємні риболови
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Оповідання Про дитинство
03.01.2011
Муха
30.12.2010
Іванкова колекція
18.12.2010 © Тетяна Чорновіл
НОВОРІЧНЕ ДИВО
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 413  Коментарів: 1
Тематика: Оповідання, дитинство
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.02.2012 19:31  Каранда Галина для © ... 

тяжке дитинство... дуже гарне оповідання! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди