13.09.2015 10:07
для всіх
162
    
  5 | 5  
 © Тадм

Гвіздки вбивати в скуті болем душі

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Гвіздки вбивати в скуті болем душі, 

не помічаючи всіх наслідків/причин, 

хоч як не прикро визнавати - мушу:

сягнула й я на ниві цій «вершин»


Та не хотіла… вибачте, будь ласка, 

як ранила когось безглуздям слів

єдине лиш скажу: не одягала маски

та й голос іноді від розпачу тремтів….



Харків, 4.09.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.09.2015 02:06  Серго Сокольник => © 

Ой, лихо, Таню... Чим Вам зарадити?

 14.09.2015 10:48  Уляна Яресько => © 

Гарно написано!

 14.09.2015 07:52  Олена Вишневська => © 

Сонечко, надзвичайно сподобалося!!!!
Відгукнулося чомусь саме цими рядками Ліни Костенко:
"Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки."

 13.09.2015 22:28  Панін Олександр Миколайович... => © 

І кожний цвях, який знесилено вбивала,
Найбільшу муку спричиняв мені.

 13.09.2015 22:21  Немезида => © 

Гарно, Таню. До сліз.

 13.09.2015 16:41  Микола Васильович СНАГОВСЬКИ... => © 

Ця поезія -- просто цвайкепеле! (Тобто філософськи мудра). Заслуговує на комплімент, без іронії.

 13.09.2015 11:14  Деркач Олександр => © 

Класно!

 13.09.2015 10:23  Каранда Галина => © 

У нас теж ніколи не кажуть "цвяхи"... не знаю, що скажуть мовники, але я за гвіздки)

 13.09.2015 10:20  Каранда Галина => © 

То нам, то ми... То свідомо, то несвідомо... Буває всього...