Я проторую зрештою шляхи
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
у хащах, котрі ніби непролазні,
для того, щоби все ж таки дійти
до точки відліку між бовдуром і блазнем
Вони, ці двоє, – близнюки в мені:
один серйозний, інший – «дуркуватий»
і часом непереливки… у дні,
коли обидва вимагають страти….
І кожний все нашіптує своє:
отак і так ти маєш справді жити…
Ніколи ж не цікавляться чи є
якийсь хоч сенс у тому, щоб тужити…
І виявляти те, чого немає й близько тут:
незгоду поміж всесвітом і мною…
бо ж втрата одного не вивільнить від пут:
лиш з ними обома я залишусь собою!
Харків, 13.09.2015
