15.09.2015 15:15
для всіх
227
    
  2 | 2  
 © Бойчук Роман

На деревах не листя, а янголів крила…

На деревах не листя,  а янголів крила…

На осінніх деревах не листя насправді, 

А янголів крила.

В золотому кружляють вони листопаді.

І ти говорила, 

Що ця осінь між нами, можливо, остання –

Для тебе й для мене…

І злетів з верховіття наш янгол кохання, 

Мов листя із клена.


Але осінь, насправді, у цьому не винна –

Ти знаєш напевно…

Ми – єдиного цілого дві половини...

Та, мабуть, даремно –

Я з опалого листя роблю собі крила:

Перо до пірʹїни?

Те, що зводили разом ти перетворила –

В холодні руїни. 


То не біла зима всі кущі і дерева

Снігами накрила.

Просто «нас» вже нема… А можливо перерва

Між нас білокрила?..

Та розквітне у серці весна журавлина

І туга, мов крига –

Сірим янголом стане, розтанувши, злине, 

Розправивши крила.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.09.2015 17:30  Максимів Галина => © 

як гарно.... надзвичайно!

 16.09.2015 07:09  Сашко Новік => © 

гарно

 15.09.2015 19:51  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Дуже гарно, Пане Романе!
Вітаю)

 15.09.2015 15:28  Немезида => © 

Ах!!! Ваші слова все ще кружляють у душі опалим листям... Це навіть не вірш. Це - відлуння минулого кохання...