Вона
з рубрики / циклу «Історія однієї родини...»
Їй так віночок личив,
А ще про кохання мрії…
Війною ж тепер скалічено
Майбутнє її, надії…
Їй би гуляти містом,
пити вечірнє тепло.
Вона ж в саме пекло зараз
поринула стрімголов…
Їй би відчути щастя,
Яке материнством зветься,
та обпікає запястя
кайданами вільному серцю!
Вважаєте божевільна?
Не розумієте нащо?
А безнадія суцільна,
Що точить зсередини краща?
Тому ж, хто так люто нівечить,
землю прийшов топтати,
Ніколи вона не пробачить
що довелОся втрачати!
