18.09.2015 11:12

лише 18+

138

6 | 6

 © Оля Стасюк

І раптом

І раптом стали чужі ці люди, 

І раптом простір прорвався навпіл, 

І стало марно чекати чуда, 

І марно – сипати дрібно жарти.

На двісті тріщин скололась стеля.

Між нами виріс столітній айсберг, 

І марно пахли тремкі жерделі, 

І марно квітли в картині айстри.

В кімнаті стала пекельна тиша, 

Між стін нам стало занадто вузько.

В мені скололося стільки тріщин, 

Що я розсипалася на друзки.