03.01.2011 05:17
-
16744
    
  21 | 33  
 © Михайло Трайста

Муха

Тато з мамою збираються іти на ярмарок до Сігету. Господи, яка то радість для нас! Починаємо ковтати слину та облизуватись від згадки про солодку халву, глюкоз та бісквіти в позолочених папірцях. 

– На кого б малого залишити? – питається більш сама у себе мати. 

Це про Іванка, бо я вже першокласник, нівроку! Коли вийду з школи, то перш зупиняюсь дражнити Калаїшину собаку, поки бідна не захрипне гарчачи, опісля перехожу дорогу сисикатися з Семенишим гусаком, а вже потім іду в гості до старого Микити, який вгощає мене медом, поки я розказую йому всі шкільні новини, бо старого Бджолу, як його прозвали хлопці, страх цікавить знати все. І ось, як бачите, поки доплентаюся додому, тато з мамою могли б не з Сігету, а з Бухаресту повернутися. 

– Може, у Марії Гафіїної? – допомагає їй тато. 

– Та де? – махає рукою мама. – Відколи ці бешкетники взули її кота в горіхові шкаралупи ні чути не хоче. 

– А в старої Олени? 

– Ні та не захоче, бо носилися верхи на її козі. 

– А в Параски? – продовжує тато. 

– Глечик з молоком розбили. 

І так перелічили всіх сусідок, але на кого залишити Іванка – не знайшли. 

– Ну і славні в мене бахури, є чим гордитись, – погрозив нам тато пальцем. 

Я нібито не побачив того, а Іванко ані пис... Запхав по лікті руки у кишені і мовчки гойдає собі ногами та раз у раз на мене поглядає, немов хоче сказати: «Бач, яка я поважна особа, ось скільки клопочуть собі голови, поки вирішать на кого мене залишити». 

– А може б пішов з ним у школу? – киває тато головою у мій бік. – Йому олівець та клаптик паперу, і сидітиме тихо, як риба у воді, чи не так, Іванку? 

Іванко мовчки махає головою, що так, а мені приходить завити, як Николаїшина собака. Знаю я те «як риба у воді», – лиш його зачепить якийсь хлопець, розквасить губи і верещить, як у зубного лікаря. 

Ще не встигли ми добре через поріг класу переступити, а вчитель до нас: 

– Сьогодні в нас відкритий урок, інспекція приходить аж з Бая Маре, то ж молю вас, діточки, будьте чемні та тихі, аби муху чути в класі, а коли вже хочете щось сказати, то підіймайте гарненько два пальці вгору, добре? 

У нас від тої «інспекції з Бая Маре» аж мороз спиною поліз. 

Учитель повісив на стіну картину, на якій була намальована оса і, дивлячись на інспекторів почав: 

– Сьогодні будемо вивчати букву С. Ось тут на картині намальована оса, а під нею знаходяться три букви: буква О, буква С та буква А. Хто з вас може прочитати разом слово, написане під малюнком? 

Ми ні пис... Вчитель інспекцію питає, думаємо собі, бо інакше не радив був нам зберігати тишину, «аби муху чути в класі». 

– Ну, що написано під малюнком? – повторює вчитель. 

В класі, мабуть, ні одної мухи, бо інакше б її чути, така тиша. 

– Ну, тоді скажіть, що тут намалювано? – вказує вчитель на осу. 

Ми ні пис... А Іванко враз пирск, два пальці вгору. 

– О молодець! – похвалив його вчитель, і до інспекторів: – Він ще не ходить до школи, – а потім до Іванка: – Ну, скажи нам, Іванку, що намальовано на цім малюнку? 

Іванко надувся, як індик, і голосно крикнув: 

– Муха! 

Весь клас вибухнув сміхом, навіть учитель з інспекторами розсміялись, а Іванко вже квасить губи, ось-ось заверещить. Хіба не знаю я те «тихо, як риба у воді»? 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.02.2017 18:54  Марія Кузьменко => © 

ви мене врятували . Дуже гарне оповідання

 16.02.2016 18:30  Соня => © 

Файний твир

 11.05.2015 17:50  юрчик => © 

файний творик

 20.05.2014 19:23  Віка => © 

Нічогенький твір

 19.05.2014 20:02  настя => © 

ну не плохо..

 19.04.2012 18:16  Каранда Галина 

гарне оповідання.

 04.01.2011 12:09  © ... 

Вам теж велике спасибі! З повагою Михайло Т.

 03.01.2011 10:27  Тетяна Чорновіл 

Ваші оповідання насичені добротою. Вона тут майже за кожним словом. Спасибі Вам. :)))