20.09.2015 14:56
Без обмежень
97 views
Rating 5 | 5 users
 © Ем Скитаній

Мріяне слово

віршування в окупації

отак спаде слово

і підЕ воно коридорами мови

допоки не знайде собі місце

із високим вікном, у яке

зазирає місяць і зорі заходять

розповісти аби

всілякі дивні історії Всесвіта

і ранкова зоря завжди вітається гомінкими птахами

і сонечко вдень

світло і тепло усміхається новому слову

що замріяно дивиться з підвіконня

милується степом і річкою гаю...


а потім заходили гості -

диваки веселі, безцеремонні

влаштовують бал маскарадний

з феями, ельфами

чаклунками і чаклунами

з чортами і янголами

з матронами, донами і мадонами

і лицарями без докору і страху

і блазні грали на мандолінах

гітарах і скрипках

дмухали в труби, в сопілки

щодуху в блискучі фанфари

били у бубни і барабани

і танцювали, звеселяючи натовп

всілякого іншого люду, якого набилося

в затишне місце з високими

і просторими вікнами замку

і пуляв салют

і гриміли оркестри

і кружляли у танці містичні дами і кавалери

принцеси і принци, королі, королеви

у масках казкових драконів споглядали це дійство

обмахуючи пир"їнними віялами обличчя

маніжно прихилялись

і перемовлялись тихо про щось один з одним

ховали за віялами обличчя

які і так вже було не впізнати у масці...-

і все те

тонуло у квітах

лилося рікою вино

ломились ряди від їства

над усім панувала

пишна, чепурна, розкішна

ошатність

кохання -

безтурботне, веселе, світле і чисте -

огортало душу і серце

підхоплювало цей світ і підносило до небес -


і слово нове спадало

і йшло коридорами замку мови

допоки не знайде собі затишне місце

з високим просторим вікном до волі...

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Білий вірш, Про прекрасне, Про кохання, Про волю

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Wiederholung / Білий вірш | Ем Скитаній». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «І пил здійняв на дорозі вітер... / Вірш | Ем Скитаній». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ем Скитаній.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.09.2015 09:17  Тетяна Ільніцька => © 

Фантасмагорія сну... Але багато чого і явного у ньому.
Слово завжди знаходить дорогу на волю)) Ще жодні ґрати його не стримали! 

 21.09.2015 22:08  © ... => Немезида 

щиро вдячний за вказані помилки...це все стареча моя неуважність...також вдлячний за відгук на віршик. 

 21.09.2015 22:06  © ... => Тетяна Чорновіл 

щиро дякую, Тетяно, за прочитання! саме про те я і думав, коли починав віршик, але...але вийшло те, що вийшло... 

 21.09.2015 17:04  Тадм => © 

цікаво, в кого ще які асоціації :) 

 21.09.2015 13:40  Немезида => © 

Так, п.Микола, коли живеш не знаєш в якому світі, ніби присутня на якійсь балаганній виставі - закипають мізки... Гарно передали.

*********

Підправте:

гІтарах і скрипках

що духу в блискучі фанфари (ЩОДУХУ- одне слово)

**********

Гарного дня! 

 21.09.2015 12:49  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш Ваш неймовірно цікавий, як завжди.
Відчулось якесь недобре дійство за зачиненим вікном.
Нічого, блазні з мандолінами й балалайками поплатяться! 

 21.09.2015 11:58  © ... => Серго Сокольник 

щодо істини не знаю, але точно - вона не на "заборах"...дякую за прочитання віршика! 

 21.09.2015 11:55  © ... => Лариса Пугачук 

щиро дякую за високу оцінку віршика! 

 21.09.2015 11:55  © ... => Тадм 

якось не думав про таке...але в цьому щось є...дякую! 

 21.09.2015 04:35  Серго Сокольник => © 

Ех... Слово слову рознь. Одне карбується на скрижалях, інше пишеться на заборі... То де ж істина?))) 

 20.09.2015 21:22  Тадм => © 

класно, Еме. враження, що це Ви так про творчість як таку :) 

 20.09.2015 19:25  © ... => Лана 

щиро дякую, Світлано! 

 20.09.2015 19:23  © ... => Каранда Галина 

та я і сам почуваюся іноді не "у своїй тарілці", коли приходить до мене таке - нічого не розумію про що це я і чим усе це завершиться...але нічого - живий...і щиро дякую Вам, Галино, за читання моїх віршиків! 

 20.09.2015 17:15  Лана => © 

Дивовижно! Казкова Ваша уява. Ніде навіть подібного не читала. Чудово!

 20.09.2015 15:04  Каранда Галина => © 

чомусь відчула себе безцеремонним блазнем з мандоліною... серед Слів, що шукають собі затишне місце... 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо