20.09.2015 23:27
для всіх
234
    
  4 | 4  
 © Савчук Віталій Володимирович

Дорога в ніч

Дорога в ніч

з рубрики / циклу «Перехрестя»

Зі мною ніч і шум мотора

Я натискаю газ

Мої чуття, немов потвора

Мене лякають вже не раз.


Я мчу у ніч, куди не знаю

Не відаю на що!

Зустрічних фар не помічаю, 

Сказився я чи що?!


Я розгубив години, метри

Себе я загублю!

Навіщо я був так відвертий

Зізнався що люблю?!


І раптом тиша. Ніч зі мною

А навкруги степи

Дурненьке серце тисне з болю

Я шепочу, - прости…


Пробач мені за всі метання

І за любов пробач, 

За те, що слухаю до рання

Душі самотній плач…


За те, що у житті твоєму

З’явився на шляху

Упала зірка. Та даремно…

Я їду в ніч глуху.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.09.2015 15:50  Люлька Ніна => © 

Мені дуже сподобався Ваш вірш, бо він написаний від щирого серця і зболеної душі. Кохання дає високий злет, а потім сум. А всеж кохання - це прекрасне почуття. Щирої Вам любові.

 21.09.2015 13:41  Немезида => © 

Ось тільки-но щось подібне у Сокольника читала. Тривожна дорога, тривожні відчуття. Гарно передали.

 21.09.2015 12:44  Тетяна Чорновіл => © 

Бувають настрої... Повертайтесь з надією!
Вірш гарний.

 21.09.2015 09:17  Тетяна Белімова => © 

Сумний твір, навіть розпачливий. Відчувається, що написано на емоціях. Бажаю, аби швидше минулося усе погане.

 21.09.2015 04:00  Серго Сокольник => © 

А таки викладу зараз)))

 21.09.2015 04:00  Серго Сокольник => © 

О! А у мене таке от "в темі" є- може, згодом викладу на загал...
Нічна дорога внікуди
В тумани сиві пірнають фари...
За борт хапають нічні кошмари...
Куди я їду? Куди мій шлях?
Спитай у крука в нічних полях...
Це зустріч? Мара? П"янке видіння?
На зов Мольфара нічне створіння?
Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...
По-між світами ажурний міст...
Що я покинув? Що я отримав?
Де я щасливий- чи там, чи нині?
Совиний стогін в питаннях цих
На перехрестях нічних доріг...
Чимало знаю. Чимало бачив.
За шал кохання чим я віддячу?
Куди прямує мій корабель?
Пливу до неї... Можливо-в Хель...

 20.09.2015 23:37  Іванна Западенська => © 

Який чудовий вірш! Так точно передані усі емоції і почуття людини, яка закохана в ту людину, в котру їй ні в якому разі не можна було закохуватися... Аж якось навіть сумно стало на душі після прочитання і туга найшла, бо шкода стало ліричного персонажа. Одразу видно, що Ви пишете давно, бо на таку поезію здатні лише досвідчені люди-поети)) Вірш просто неймовірно правдивий і пробирає до глибини душі. Дякую Вам за ті емоції, які я відчула після прочитання Вашого твору!))