Савчук Віталій Володимирович Лабиринт
Що зі мною таке? Я не знаю!
Чи я марю, чи справді живу
Я в життєвім тумані блукаю,
Оглянуся, - на місці стою!
На душі неспокійно і досадно
У тумані зморився я йти
Покажися моя Аріадно,
Нитку дай, щоби вихід знайти.
Подаруй разом з ниттю надію
На щасливе і тихе життя
Хай душа у спокою зомліє,
А тривоги підуть в небуття!
23.09.2015 17:51 Люлька Ніна => © |
 Чудовий вірш. Особливо останній строки. Хай Вам здійсниться. |
22.09.2015 11:45 Тетяна Чорновіл => © |
 Щирий і душевний вірш! |
22.09.2015 08:54 Тетяна Белімова => © |
 Мені здається, Аріадна має відшукатися)) |
22.09.2015 03:51 Серго Сокольник => © |
 Ех... А чи буде воно взагалі- оте спокійне і тихе життя? |
22.09.2015 02:07 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось |
21.09.2015 22:22 Ем Скитаній => © |
 так ото і у мене сидить невгамовне бажання вчепитися за ту "аріаднову нитку", яка вивела б з цього путіноїдного оточення...але я свою "нитку" спалив, а Вам бажаю віднайти її як найшвидше... - таке мені подумалось під враженням Вашим віршиком... |