24.09.2015 08:14
для всіх
77
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Квітучий садочок і ворона

Квітує все в садочку, 

Від бджілок аж гудить, 

Ворона на тиночку

Присіла і мовчить.


Дивилася й раптово

Закаркала вона, 

Даю вам люди слово

Хоч вже прийшла весна


Плодів садок не вродить, 

Бо приморозок вб’є, 

Він квіточки пошкодить

Й на землю їх зіб’є.


За мить геть полетіла, 

Напевно, на смітник, 

Пожерти захотіла, 

Вона там робітник.


Щоденно там працює, 

Гребеться у смітті, 

Смітник її годує

Не вперше у житті.


Садок який квітує

Нервує вороння, 

Людей садок дивує, 

Що квітне навмання.


Мороза не чекає, 

Квітує щоб родить

Плоди, що споживає

Народ, що хоче жить.


Й садок вродив на славу, 

Було чим смакувать, 

Ворона та по праву

В смітник літає жрать.

Свій потяг кожен має

До квітів чи сміття

І це всіх розрізняє

По цінностям буття.



м. Київ, 17.04.14.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.09.2015 10:17  Деркач Олександр => © 

мудрий висновок...

 24.09.2015 13:04  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий смисл у вірші закладений.
Нехай ті, що каркають, самі ним подавляться!