Від душі
Дичавієш від мовчання,
Бо відсутнє спілкування,
Лізуть в голову думки,
Не потрібен ти нікому,
Спілкуватись залюбки
Я пішов би геть із дому.
Друзі в мене хоча й сиві,
Не самотні то й щасливі,
Є із ким поговорить,
Озиваються і діти,
Ти потрібен кожну мить –
Побажання і привіти.
Щоб не вмів я віршувати,
То б забув себе як звати
Й з глузду міг би з’їхати
Розмовляючи з собою
Та в люстерку кліпати
Кожен день аж до відбою.
Але поки що тримаюсь,
Все ж на краще сподіваюсь
Та пишу свої вірші
Як умію, від душі.
м. Київ, 24.04.14.
