26.09.2015 19:47
для всіх
134
    
  3 | 3  
 © Двірний Сергій

Звершення

Час – вірш, котрий римує вглиб

(за роком рік)

рядки з чужих віршів, 

неначе із чернетки пише чистовик, 

немов каміння розкидає і збира воднораз.


Час – вірш віршів:

переріз строф, 

що ніби кров’ю голосами набухає, 

мов хіть чи рана

і знову жилкою тоненькою б’ючкує

на горлі самоти, 

що рими наче подихи ковтає, 

віршуючи себе немов вершу, 

пожадливу як черево Левіафана, 

що віками навкружний простір одміря.


Отак і звершується світ…


Далебі, світ – це цята, 

яка сама на себе збоку позира, 

мінячись боками мов чорнил краплина

в кінці вірша.

Світ – цитата, 

яка себе цитує

(цитатами цитат), 

сама себе батує на стовпці, 

чатуючи на «це» і «ти», 

аби цитати не виходили за межі

цяти.


Тож, не бійтесь римувати

за роком рік…

Хай кидають у вас каміння цят, 

хай розпинають на стовпах охрещених цитат –

це усього лиш вірш…

перегорніть сторінку, 

і заново почніть, 

віддавши все, чого від вас хотіли:

не поділити цят, 

і не доповнити цитат – є те, що є…


Хай буде Риму - Рим, а римі – рима.


Безглуздо за минулим побиватись, 

або ж майбутнім перейматись, 

воістину: на кожен день свій вірш…


Не бійтеся, римуйте –

за вас цей вірш…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.11.2015 20:15  Каранда Галина => © 

З днем народження Вас!

 26.09.2015 20:27  Світлана Рачинська => © 

От я не знаю... Заглиблююте Ви мене у себе, пане Сергію. Я маю на увазі у саму себе. Так цю цяту обіграли. Нестандартно мислите, і цим цікаві і своєрідні. Чудово.

Да, і ще: Звершилось, я б сказала!  Вірш, і вправду, на кожен день свій)