28.09.2015 09:16
Без обмежень
40 views
Rating 5 | 1 users
 © Георгій Грищенко

Співай щосили

У нашому будинку

Нечемний хтось живе, 

Щоночі без зупинку

Він пісеньки реве.


Сусіди хочуть спати, 

Та він їм не дає, 

Продовжує співати

Та все щось про своє.


Тож йдуть його вмовляти

Щосили не кричи, 

До ранку дай поспати, 

Хоч трохи помовчи.


А він відповідає

Не можу я мовчать, 

Душа моя страждає

І не дає поспать.


Поїхала дружина

На рідний свій Донбас, 

Відвідать як родина

Живе в страшний цей час.


Приїхала і взнала, 

Що батька хтось побив, 

А банда обікрала, 

Щоб пізно не ходив.


Живуть вони й трясуться, 

Що прийдуть і уб’ють, 

Де покидьки беруться, 

Кричать й горілку п’ють.


Залишилась дружина

Пожити трохи там, 

Бо знає, що повинна

Допомогти батькам.

Співаю тож щосили, 

Самотнім сумно жить, 

Співай малим учили

І зникне сум у мить.

м. Київ 03.05.14.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Меншає / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірші в машину часу / Вірш | Георгій Грищенко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Георгій Грищенко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.09.2015 15:26  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш!
Спочатку ніби гумореска, а звертає на сумне! 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо