Розмова двох друзів
Перший
Тікаймо, друже, звідсіля,
Навіщо нам ось тут страждати,
Там за морями є земля,
Де можна мирно проживати.
Там не воюють триста літ,
Хоч націй там багато дуже,
Там справедливий інший світ,
Туди по швидше йдімо, друже.
У нас без воєн не живуть,
Півсвіту в них, а їм замало,
Вбивають, ріжуть й далі пруть,
У них язик зміїне жало.
Покиньмо цей жорстокий світ,
Його вже кращим не зробити,
Не розум править, а живіт
І кров’ю щоб поля зросити.
Другий
Не зви тікати за моря,
Допоки, друже, є в нас сили
Поборемо той світ звір’я,
Щоб рідний край не полонили.
Нехай пізнають нашу міць,
А наший Бог їх покарає,
Положить всіх їх горілиць
Й за упокій не заспіває.
Тікать від ворога – ганьба,
Вітчизну треба захищати,
То є почесна боротьба,
Ходімо, друже, воювати.
А як повернемося ми
У рідний край щоб далі жити,
Вкраїни будемо дітьми
Аж поки ляжемо спочити.
м. Київ, 10.05.14.
